) 1. Молодий узяв Катрю під руку й повів до хати вузеньким коридором, бо хуторяни не дуже розступалися: кожному хотілося подивитись на приїжджих зблизька (Г. Тютюнник 2.Справді, вдома ще спала б, а тут встає до схід сонця, тут саме життя підіймає, бо рано починається трудовий день тих, хто споруджує канал. 3.Чи я ж того хотів, що сталось. 4. Аж власний світ у ній почне рости, у якому будуть теж сонця і зорі. 5. Під час поїздок до Корсуня він показував дітям пам'ятні місця, де народні герої Наливайко та Богдан Хмельницький билися з польською шляхтою. 6. Спинилось літо на порозі і дише полум'ям на все, і грому дальнього погрози повітря стомлене несе. 7. Характерно, що критики відразу ж помітили багатство і красу мови творів Панаса Мирного. 8. Стоїть він на току з ціпом і бачить: приходить десятник з волості. 9. На завтра, як чуть стало сіріти, зібралися коло волості та взяли старшину з собою і пішли до пана в Красногорку. 10. Коли в похід виходила батава, її піснями плакала Полтава.

Україна — благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні річки, зливаються з горизонтом золоті хлібні лани.
Здається — кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро Та наша славна країна...В Україні, славній своєю красою, народився Тарас Григорович Шевченко — великий український народний поет. У тяжких кріпацьких злиднях минало його дитинство. Але була в маленького Тараса мати з люблячим серцем, був батько з лагідними очима, дідусь з мудрими розповідями про героїчне минуле рідного краю:Село на нашій Україні —Неначе писанка село,Зеленим гаєм поросло...Сам Бог витає над селом.А потім не стало рідних. Хлоцець-сирота опинився в чужому холодному Петербурзі — не стало й Батьківщини . Спогади про рідний край, щира любов до нього, тута за Україною зустрічаються у віршах молодого поета.Україно, Україно!Серце моє, ненько!Як згадаю твою долю,Заплаче серденько!Опинившись у засланні, Шевченко линув думкою в рідні місця. Ходив берегом мертвого Аральського моря, а очі бачили розкішну природу України:Тихесенько вітер віє,Степи, лани мріють,Меж ярами над ставамиВерби зеленіють.Як не вистачало Шевченкові, насильно відірваному від України, її зелених гаїв під блакитним небом, пахощів квітучих садів, співу соловейка під золотими зорями, величного спокою замріяних могил! З яким розпачем поет, закинутий злою долею в чужі казахські степи, промовляв: «0 доле моя! Моя країно! Коли і вирвусь з цієї пустині? »Після заслання Шевченкові не дозволили оселитися в Україні. І лише після смерті Тарас Григорович, для якого не було «на світі України», не було «другого Дніпра», назавжди повернувся на свою прекрасну омріяну Батьківщину. 

Схід сонця влітку ранній. Від дотику сонячних променів прокидається природа: весело щебечуть птахи, листя розгортає до сонця свої долоні, радісно пурхають яскраві метелики, починають роботу мурашки, жучки. Плоди покриваються рум'янцем від зіткнення з теплими і ласкавими променями. І трави, харчуючись земними соками, набирають силу, піднімаються до сонця.

До середини дня сонце зависає в зеніті, повітря розжарюється, тому краще грати в тіні або ж купатися у водоймищі.До вечора жара спадає. Сонечко втомилося і йде, поступається місцем ранньому місяцю. Вони якийсь час видно на небі одночасно. Потім до місяця поступово приєднуються перші зірки, небо стає темнішим, глибше. Легкий вітерець заколисує листя до завтрашнього світанку, птахи і денні метелики, жучки і мурашки ховаються, а на зміну їм вилітають нічні метелики і комарі.