мне очень очень нужно༎ຶ‿༎ຶ​

У місті Харкові багато пам'ятників — справжніх витворів мистецтва. Наприклад, пам'ятник Тарасу Шевченку створено в першій половині XX століття. Він вважається кращим в Україні пам'ятником Кобзарю.

Але є такий пам'ятник, до якого неодмінно повезуть екскурсоводи гостей міста. Це "наймолодший" пам'ятник у Харкові, але дуже важливий для міста. Це пам'ятник засновникам Харкова. Його автор — знаменитий московський скульптор Зураб Церетелі. Відлитий пам'ятник в російському Санкт-Петербурзі на заводі "Монументскульптура". Цей пам'ятник було відкрито з нагоди 350-річчя міста у серпні 2004 року. Гроші для створіння цього шедевра дали меценати.

На чотиригранному постаменті, який облицювали світло-коричневим мармуром, на коні сидить величний вершник.

Постамент ніби підносить вершника над містом, адже висота споруди дорівнює триповерховому будинку. Вершник на коні панує серед будинків, що оточують пам'ятник. Треба сказати, що він розмістився на початку одного з центральних проспектів міста, поруч з величними спорудами: Харківським національним університетом ім. Каразіна; праворуч — від одного з див України — Держпрому, ліворуч — від величної споруди Медичного університету. Складається враження, що вершник мчить ще до одного місця, вартого уваги, — площі Свободи, яка є однією з найбільших в Європі.

Церетелі зобразив героя в ту мить, коли той ледве стримує коня. Права нога тварини піднята, навіть відчуваєш гарячий подих коня. Здається, що ось-ось він заірже. Вершник пильно вдивляється вдалечінь. Ця миттєва зупинка потрібна йому, щоб обміркувати план подальших дій. Триста п'ятдесят років тому у місцевих поселенців було чимало ворогів, і батьківщину треба було захищати зі зброєю в руках. Ось і у вершника в піднятій правій руці — спис, за лівим плечем — сагайдак зі стрілами, а на боці, як і водиться, — шабля. З усього видно, що це досвідчений воїн, сильний, розумний, справжній ватажок козаків. Коли дивишся на його одяг, мимоволі згадуєш героїв повісті М. Гоголя, славнозвісних козаків з "Тараса Бульби". Така людина не пошкодує віддати життя за свободу і незалежність рідної землі, не пробачить зради, жорстоко покарає ворога.

Площа навколо пам'ятника устелена сіро-рожевою плиткою, в яку по периметру вмонтовані прилади освітлювання.

Трьома мармуровими сходами можна піднятися до підніжжя постаменту, щоб віддати данину поваги засновникам Харкова.

Пам'ятник і ліворуч, і праворуч обтікають сучасні автомагістралі. Це теж немаловажно. Кожен, хто проїздить повз пам'ятника, має змогу роздивитися роботу Зураба Церетелі. Немаловажно й те, що пам'ятник відлито в місті на Неві. Адже Санкт-Петербург та Харків — міста-побратими.

Не можна не відзначити і такий факт. У постаменті зберігається капсула з Посланням до нащадків. На мармуровій таблиці, що кріпиться до мармурової колони, читаємо: "Просимо зачитати послання в день святкування 500-річчя Харкова".

                                          Русский язык:
Семеро одного не ждут. Один в поле не воин. В гору-то семеро тащат, а с горы и один столкнет. Лапти растеряли, по дворам искали: было пять, а стало шесть. Три дня молол, а в полтора съел. Ты ему слово, а он тебе десять. Коли два, так не один. Под один голосок, под один волосок, под одно платьице. Старик, да лучше семерых молодых. Ссора в своей семье до первого взгляда. Первый снег выпадает сорок дней до зимы. Двадцать лет чернила составлял. Ложка узка, берет по два куска: развести пошире — возьмет четыре. Сто голов — сто умов. Двадцать пять лет — солдатский век. Скажешь слово, а прибавят десять. Однажды шел дождик дважды. Лук семь недугов лечит. Одна пчела немного меду натаскает. В семь лет перебедовали семьдесят семь бед. Болит бок девятый год, не знаю, которо место. Уж сорок лет, как правды нет. Торгу на три алтына, а долгу на пять. Два брата на медведя, а два свата на кисель. Глухому много чуется, а слепому много видится. На троих приспело, а четвертый сыт. Ныне много грамотных, да мало сытых. Доносчику первый кнут. Дом о четырех углах. Подчас и один стоит семерых. У невесты женихов сто один, а достанется один. Не держи сто рублей, держи сто друзей. Приехала баба из города, привезла вестей три короба. Конь о четырех ногах, да спотыкается. Хоть сто лет думай, лучше этого не выдумаешь. Много народу, да мало людей. Шли сорок мышей, несли сорок грошей, две мыши поплоше несли по два гроша.


                                           Украинский язык:
Семеро одного не чекають. Один у полі не воїн. В гору-то семеро тягнуть, а з гори і один зіштовхне. Постоли розгубили, по дворах шукали: було п'ять, а стало шість. Три дні молов, а в півтора з'їв. Ти йому слово, а він тобі десять. Якщо два, то не один. Під один голосок, під один волосок, під одне платтячко. Старий, та краще сімох молодих. Сварка в сім'ї до першого погляду. Перший сніг випадає сорок днів до зими. Двадцять років чорнило складав. Ложка вузька, бере по два шматка: розвести ширше — візьме чотири. Сто голів — сто умів. Двадцять п'ять років — солдатський століття. Скажеш слово, а додадуть десять. Одного разу йшов дощик двічі. Цибуля сім хвороб лікує. Одна бджола трохи меду натаскает. У сім років перебедовали сімдесят сім бід. Болить бік дев'ятий рік, не знаю, яко місце. Вже сорок років, як правди немає. Торгу на три алтина, а боргу на п'ять. Два брата на ведмедя, а два свата на кисіль. Глухому багато відчувається, а сліпому багато бачиться. На трьох наспів, а четвертий ситий. Нині багато грамотних, так мало ситих. Донощику-перший батіг. Будинок чотирьох кутах. Часом і один коштує сімох. У нареченої женихів сто один, а дістанеться один. Не тримай сто рублів, тримай сто друзів. Приїхала баба з міста, привезла вістей три короби. Кінь про чотирьох ногах, та спотикається. Хоч сто років думай, краще цього не вигадаєш. Багато народу, так мало людей. Йшли сорок мишей, несли сорок грошів, дві миші поплоше несли по два гроша.