Написати переказ сухомлинський оповідання яблуко в осінньому саду

Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч із жовтим листком вони побачили на гілці велике, рожеве яблуко.

Оля й Ніна аж скрикнули від радості.

— Як воно тут збереглося? — з подивом запитала Оля.

— Зараз ми його зірвемо, — сказала Ніна і зірвала яблуко.

Кожній хотілося потримати його в руках.

Оля хотіла, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися у цьому, а тому сказала сестрі:

— Хай тобі буде яблуко, Ніно…

Ніні теж хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона теж соромилася висловити це бажання, тому сказала сестрі:

— Хай тобі буде яблуко, Олю…

Яблуко переходило з рук у руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна й та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані.

Віддали їй яблуко.

В маминих очах сяяла радість.

Мама розрізала яблуко і дала дівчаткам по половинці.

Объяснение:

Восени близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Майже не зоставалося пожовклого листя. Дівчатка побачили велике рожеве яблуко на одній з гілок яблуні. Вони аж викрикнули від радості. Оля запитала - як воно тут зберіглося?. А Ніна захотіла зірвати яблуко. Кожна з дівчаток хотіли з'їсти це яблуко. Вони соромилися сказати, що саме вона хоче його зкуштувати. Яблуко переходило з рук у руки, дівчатка не могли дійти згоди. Але потім вони вирішили віддати яблуко мамі. В маминих очах сяяла радість. Розділивши яблуко вона дала дівчаткам по половинці.

Близько двох тисячоліть приваблює до себе увагу і зачаровує відвідувачів знаменита "Софієвка". Цей прекрасний парне на скелястий берегах річки Каменка з природними дубовими лісами . Гармонійне поєднання пейзажів з оригінальними і художніми творінням дозволив створити єдиний парковий комплекс . В паркі ростуть декоративні форми бука, дуба , каштана ,клена , софори японської , кам'яного дерева . Парк рясніє різноманітними декоративними , гарно квітучими чагарниками . Справжнє диво парка -гроти . Самий великий із них вирубаним в велетенській скалі . Шум падаючої води в кутку гроти нагадує удари грому , від чого грот і отримав назву Громовий .тривожним почуттям страху входиш в грот Страху , утворені величезною нависаючою гранітной брилою , яка викликає у відвідувача почуття страху . В готі Діани зачаровує дзюрчання підземного джерельного джерела , нагадує дзюрчанням арфи . В центрі парка ставок із штучним островом . Овальної форми остров , з'єднаний з березами містком , весь покритий деревами і кустами . В парку встановлені чудові скульптури з білого мармуру . Парк "Софіївка " сьогодні улюблене місце відпочинку .

За вікном зима , падає сніг і я відчуваю себе в чарівній казці . Перед мною ліс. Величні , засніжені дерева ,ніби хочуть повідомити щось важливе мені .
А неподалік мене пробігають олені та зайці в пошуках поживи . Часом вони підбігають і наче просять їди , але на жаль я не маю з собою нічого смачненького для них. Тай наврядчи я б найшла десь сіно чи морквинку в себе в холодильнику . А ось і годівниця , птахи теж прилетіли по їжу . Та раптом я проснулась (проснувся ) і стало зрозуміло , що це був сон , але я б не проти залишитись у цьому казковому сні трошки довше