У якому випадку можна запитати "скільки годин?" Знайдіть помилку у побудові речень і виправте їх. 1) Було рівно дес'ять годин ранку. 2) Дитині треба лічити око. 3) Складання плану написання звіту про цю роботу доручити Левченку. 4) Оксана! Ти вже почитала цю книжку? 5)Учні безмежно люблять і вірять своєму класному керівникові . 6) Гість щиро подякував господарів.7) Шевченко писав, що я "ходив, та плакав, та людей гукав, щоб добру навчати". 8) Олена була відсутня із-за хвороби. 9) Читати збірку І.Драч "Лист до калини, мені дуже сподобалась поезія "Балада про соняшник", "Барвінок", "Просто вода". 10)Як відомо, що народні традиції, звичай мають велике значення для виховання дітей.​

Наступного тижня по телевізору буде продовження цікавого серіалу. Була дев"ята година ранку. Дитині потрібно швидше лікувати око. Учні безмежно люблять свого вчителя та довіряють йому.

- Як ти гадаєш, у чому полягає щастя людини?

- Якоїсь конкретної чи взагалі?

- Спочатку взагалі, а потім - конкретної людини.

- Ну, давай розбриратися... Я гадаю, що щастя - це гармонія та спокій в душі, задоволення життям, відчуття радості буття...

- Можу додати до цього міцну сім"ю, здоров"я, наснагу.

- Так, але додай ще можливість і бажання творити добро іншим людям, допомагати тим, хто знаходиться у скрутній ситуації.

- А як ти вважаєш, мати друзів - також щастя?

- Звичайно, якщо в тебе вірні друзі, які завжди поруч і тебе розуміють, це також складова щастя.

- Так, але ти нічого не згадав про матеріальні статки, про майно та гроші.

- От тільки не треба думати, що всі багаті люди - щасливі. Як би тобі це не видавалося дивним - це далеко не так.

- Маєш на увазі що "багаті теж плачуть"?

- Саме це, у багатих купа своїх проблем, які не роблять їх щасливими, попри загальну думку.

- О, я зрозумів, здається, твою думку: щастя - це відсутність нещастя! Так?

- Думаю, що ти маєш рацію. Це головне і для окремої людини, і для людства взагалі.

- Привіт, Якове, я рада тебе бачити!

- Добрий день, матусю.

Я хочу тобі де що розповісти!

- Я уважно слухаю.

- Сьогодні Евгенія Андріївна говорила про наші щедрівки - українські! Вони такі гарні, але я не можу зрозуміти, хто оце все вигадав?

- Ну слухай, сину. Деякі щедрівки створив народ, наші пра-пра-пра-пра-пра бабусі й дідусі.

- Тобто мої пра-пра-пра родичі розмовляли з птахами?

- С чого ти взяв?

- В одній щедрівці ластівка кликала господаря...

- Якове, це все вигадки, які робили великі справи у ті часи.