Перепишіть речення. Розділіть кожне з них на фонетичні слова. Зробіть розбір виділених слів за будовою, поділіть їх на склади. 1. Прилинув вітер, і в нічній хатині він про весняну волю заспівав (Леся Українка 2. Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задумливому мареві (Ю. Яновський). 3. Сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється (М. Коцюбинський). 4. Ви чули, як шумлять бори у вересневі вечори? (А. Малишко). 5. Садок у вересні, що кожух у січні. 6. Квітень з водою — травень з травою. (Народна творчість)

Ми ще не вчили таке такшо сорян

Мишка відмовилася жити в хаті своїх господарів, бо там панували скупість, ненажерливість, безсердечність. Здорові, сильні люди забули про милосердя. А тваринка добре розуміє, що від зла ще ніколи й ніде добро не вродило. Вона піклувалася про своїх дітей і боялася, щоб «не навчилися брехати, як люди, тому й покинула хату, краще вже жити надворі».

Мишка всі події пропускала через своє серце, їй шкода голодних людей. Вона вміє розрізняти справжні і несправжні цінності.

У світі поруч існують добро і зло. Якщо людина ставить своєю метою накопичення грошей і речей, вона перетворюється на їхнього раба, прагне з усього отримати зиск. Потреби й шляхи їх забезпечення повинні бути розумними.

Пам’ятаймо, що існують найсвятіші людські почуття: любов, милосердя. їх не купиш у магазині, ні в кого не позичиш, їх просто можна набути, навчити себе бути людяним.

Щасливий той, з ким інші щасливі. Тому треба вчитися розрізняти справжні цінності і фальшиві.

«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»; «…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»;