ть словосполучення, вжите у прямому значенні: а) золота дитина; б) золоті руки; в) золота монета; г) золота осінь.​

Це було давно, був тоді страшний голод, люди не мали що їсти. Не було пшениці, щоб зробити хліба...
      Лежало маленьке зернятко посеред поля, і думало собі: "Яка гарна погода!"
Але тут раптово завіяв сильний вітер, сховалося сонечко за сірі хмари, пішов дощ. Зернятко злякалося, адже воно таке легеньке та маленьке, що ж з ним буде? І от сильний вітер завіяв ще дужче, і маленьке зернятко впало під велику грудку землі. Воно так перелякалося, звало на до але ніхто йому не допоміг. Думало собі: "Тут я висохну, помру від нестачі води.." Але доля вирішила інакше, почав капати невеличкий дощик.
      Погода мінялася, так всі забули про те зернятко, ніхто не звертав увагу на велику купу землі, під якою воно лежало. Пройшло багато часу. 
Згодом зернятко почало проростати, так виросло багато пшениці. Уявляєте, з однієї зернини. Отже завдяки цьому, зерня врятувало людей від голоду.

..воно проросло під дбайливим сонцем, але потім сталося непередбачуване: побачивши зелену травинку бабуся вирвала її, подумавшм, що то бур"ян
травинка полетіла і знов проросла в землі, де її ніхто не бачив, в чагарниках.
влітку сільські хлопчаки вирішили сходити на озеро покупатися, і знайшли чарівну квіточку, яка колись була жахливим зерням. всі милувались, не могли намилуватися, тоді всі вирішили назвати цю квітку "надією", як називалося їхнє село, відтепер ця дивовижна квітка стала окрасою і візитною карткою села "Надія".