Замініть пряму мову непрямою. 1. «Вам не здається, - обізвалася сусідка, - що тепер море, як синій птах?..». 2. «Які книжки ви вже прочитали?» - запитали мене в бібліотеці. 3. І я зважився: «Дідусю, а ви мене візьмете з собою в море?». 4. «Хіба ж я просила мені писати?» - вигукнула Тоня ображено. 5. Пантелеймон Гаврилович запитав: «Як здоров’я у Шевчука?». 6. Ганна запитала вже серйозно: «А, мабуть, мене сердитою й недомовитою вважають?». 7. «Лізьте на машину», - наказав він усім. 8. «А з лісом як?» - запитав Павло Остапович.

1-Сусідка обізвалася, чи не здається нам,що тепер море,як синій птах.

2-В бібліотеці мене спитали,які книжки я вже прочитав.

3-Я зважився спитати, чи візьме дідусь мене з собо в море.

4-Тоня ображено вигукнула,чи хіба просила вона їй писати.

5-Пантелеймон Гаврилович запитав,як здоров'я у Шевчука.

6-Ганна вже серйозно запитала,що мабуть її сердитою й недомовитою вважають.

7-Наказав він усім ,щоб ті лізли на машину.

8-Павло Остапович запитав,як з лісом.

Взагалі, в психологічній практиці існує 4 темпераменти - меланхолік, холерик, флегматик і сангвінік. Кожен з них має свої особливості. Наприклад, меланхоліки більш чутливі, флегматики - спокійні, холерики - більш агресивні, сангвініки - жваві. Взагалі, поняття "успіх" дуже широке і має суб'єктивну складову. Але якщо говорити про певну життєздатність, то варто сказати, що в такому непростому процесі як життя певного успіху можуть досягти невелика кількість людей. Чому? Життя постійно дає певні задачі і виклики, проігнорувати які важко. А отже, такі люди як меланхоліки - їм буде дуже важко йти тернистими шляхами, адже у кожного в житті є багато неприємностей і непередбачуваності. Меланхолікам важко буде в плані реагування на виклики, адже вони - чутливі натури. Щодо холериків - звісно, без певної рішучості не обійдешся, але якщо постійно вибухаєш - енергія витрачається і це призводить до деморалізації. Флегматик - людина, певною мірою, повільна і нерішуча. Але здатність до раціонального мислення є його ізюминкою, хоча й не можна сказати, що цей тип ідеально підходить для досягнення успіху. Є ще й сангвініки - такі собі жваві особини, які не стоять на місці і постійно хочуть себе самореалізувати. Вони немов дихають життям, але видихають енергію - та все ж таки можна саме їм поставити діагноз щодо досягнення успіху, швидше ніж у інших людей.

Объяснение:

Відокремлюються додатки, що мають значення виключен­ня або включення і починаються словами крім, окрім, опріч, за винятком, на відміну від. На письмі вони виділяються з обох боків комами.

Наприклад: Всі, крім поранених, підвелись і присунулись до нього. Всі, за винятком Бойнука, здивова­но дивилися на шкіпера . Пахне грибами й ме­дом, вогкістю пахне тією, що, опріч назви осінь, немає імені їй.

Додаток, виражений іменником із прийменником замість, переважно не відокремлюється: В кутку під божницею за­мість стола стояла вузесенька примостка на чотирьох пат­лах, убитих в землю. Хоч залежно від змісту він може й відокремлюватися: У нашій лоцманівській, замість тополь, край шляху виросли металеві щогли, вищі за всяку то­полю

Однак якщо такий додаток виражений неозначеною формою дієслова, він завжди відокремлюється: Дорогу до кращих результатів запиняє нам та ж сама темнота молдуван, бо, замість помагати нам у боротьбі, вони шкодять їй, причиняються до розповсюдження філоксери. Замість робитися майстрами часу, ми стали його

бранцями. Цей додаток співвідносний із підрядним реченням, яке починається сполучником замість

того щоб.

Відокремлюються додатки, які вводяться прийменником щодо разом із часткою то: Щодо моєї роботи, то краще не питай. Я нічого не роблю, і це мене гризе немало. Але якщо частки то немає, то такі додатки не відокремлюються: Антонович суворо засуджував тих офіцерів) які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими... Щодо цього погляди Антоновича цілком збіглися з поглядами комбата