Напишите ваш отзыв/отношение к рассказу "вогник далеко в степу"

Якось, йдучи зі школи, я побачила бабусю, котра живе зі мною в одному будинку. ми рідко спілкувались, проте завжди віталися одна з одною. раптом, вона перестала з'являтись на вулиці. спочатку це мене не збентежило, проте її подруги з інших будинків занепокоїлись. я знала, у якій квартирі вона мешкає, то ж після школи вирішила зайти до неї. я подзвонила у двері, проте мені ніхто не відчиняв. але через декілька хвилин, коли я вже збиралася йти, я почула крики о і. я побігла додому і розповіла усе мамі. вона викликала швидку і поліцію. бабуся була жива, але декілька днів назад вона впала і зломала собі стегно. до телефону було далеко і вона не могла ні як покликати на поміч. завдяки мені її знайшли не надто пізно. потім я заходила до віри василєвни і приносила їй фрукти. мама вважала, що на ці гроші я купляю собі їжу в шкільній їдальні, але, мені здається, шо ці кошти пішли на добру справу.

суспільство, яке нас оточує не завжди є добрим й порядним. але ми не можемо змінити оточуючий світ — ми можемо змінити лише себе й своє ставлення до цього світу. та для цього треба самому зрозуміти у якому світі ви хочете жити.дуже сумно визнавати, але деякого часу не всі можуть зрозуміти, чого вони насправді бажають від цього життя. особливо тяжко це дається підліткам. переважну кількість часу їм взагалі байдуже хто й що їх оточує, але це не заважає їм скаржитися на оточуючих та їх поведінку. але це ж не справедливо.що ж робити у такому випадку?

це набагато легше, чим ви можете вважати. треба вирішити у якому суспільстві ви бажаєте жити. яких людей ви бажаєте бачити коло себе протягом життя. які вчинки вважаєте гідним, а які навіюють вам жаху. це не така вже нездоланна справа, вам необхідно тільки поставитись до неї з усією серйозністю.

поставте собі питання: у якому я хочу жити суспільстві? що для мене є головним у цьому житті і чого я хочу від цього життя? іноді відповісти на ці питання може бути дуже складно, але ви не повинні зупинятися перед труднощами. николи не складайте руки.

якщо б мені колись поставили ці питання, я б без роздумів оголосив: суспільство, у якому переважає повага й розуміння — це суспільство, у якому я хочу жити. не має значення скільки людина робить помилок, важливо, щоб вона розуміла і визнавала ці помилки. та ще важливіше, щоб вона (людина) не засуджував за ці ж самі помилки інших людей.на мою думку, це є правильна точка зору і треба її поважати. у такому суспільстві я і хочу жити. бо кожна людина має право на помилку. важливо не намагатися не робити помилок, а вміти їх визнати й по змозі виправлят