3. З поданих речень випишіть приклади синтетичних та аналітичних граматичних форм змінних слів. Назвіть, які граматичні значення вони виражають. Погляньте в степ душі моєї — Там сонце серця в світ сія, В ріці життя цвітуть лілеї І пахне Таврія моя. Ота, що струнами колосся Від ніжних дотиків вітрів Дзвеніла арфою… Подосі Бринять мелодії старі… (М. Тимошенко) 4. Які граматичні категорії можна виявити в результаті аналізу таких пар слів? Малювати – малюватися, думаю – думав – думатиму, поет – поети, мій – мого – моєму, говорити – сказати, споруджуючи – спорудивши. 5. Проаналізуйте текст за віднесеністю слів до частин мови: за загальним значенням (частиномовним), морфологічними ознаками й морфемною будовою, за синтаксичною роллю в реченні. Терпи, терпи - терпець тебе шліфує, сталить твій дух - отож терпи, терпи. Ніхто тебе в недолі не врятує, ніхто й не зіб'є з власної тропи. На ній і стій, і стій, допоки скону, допоки світу й сонця - стій і стій. Хай шлях до раю, пекла чи полону - тримайся далі розпачу й надій. Торуй свій шлях, той, що твоїм назвався, той, що обрав тебе, як побратим. До нього змалку ти заповідався сумним осердям, поглядом сумним. (В. Стус) 6. Які слова в наведених уривках стоять поза прийнятою в школі класифікацією частин мови? Та шлях до правди торний і крутий, І я, напевне, також пам’ятаю, Що білий світ не тільки з доброти, Що руки і руйнують, і стріляють. (Г. Чубач) Жаль мені всіх літ юначих, Жаль, що проминають, Мов ті квіти весняні Рано оцвітають. (В. Гартованець)

«народ шукає в геніях себе». ці слова в. симоненка досить точно сутність історичного покликання геніальної особистості: бути не лише духовним провідником і пророком, а й дзеркалом, яке найоб'єктивніше відображає «лице і характерну поставу свого народу». у цьому зв'язку т. шевченко своє призначення виконав сповна.його творчість — це документ найбільш об'єктивної і виваженої характеристики українців, це книга їхнього буття і водночас своєрідна візитна картка, за якими націю пізнає і сприймає світ. недаремно шевченків «кобзар» як найбільшу святиню й чи не єдину посвідку про особу брали з собою до невідомої далекої канади наприкінці xix ст. перші українські переселенці.найвизначальнішою рисою українців є їх особливий зв'язок із землею. землю як основу основ, як найбільшу цінність вони поетизували й обожнювали з особливим почуттям, а тому не дивно, що в народних піснях сам господь засіває ниву житом-пшеницею.т. шевченко як геній, що показав народ у всіх вимірах його життєдіяльності (і побутовому, і морально-етичному, і соціально-політичному, і естетичному), передусім змальовує українців як хліборобів, бо ж праця на землі була найвищою цінністю його роду й народу. у нього, як і в народній творчості, ісус за плугом ходить, а марія їсти носить. зображення найсвятіших у такій невластивій для них іпостасі обумовлюється тим, що поет, як і народ, розцінював хліборобську працю як святу, адже завдяки їй існує рід людський. у цьому зв'язку цікавий такий факт із життя т. шевченка. перебуваючи 1847 року в україні, він намалював у подарунок землеміру д. демичу дворічну ікону на металі, з одного боку якої був зображений ісус христос, що благословляє хліб.культ матері-землі-годувальниці сформував в українців і обожнення жінки-матері, бо жінка так само дає життя,плекає й підтримує його своєю любов'ю, ніжністю й турботою. саме тому ставлення до жінки було особливо шанобливим. це засвідчує й лексичне значення слова «дружина» — вона друг, а не служниця своїм чоловікові та дітям. до речі, в українців слово «дружина» вживалося щодо обох із подружжя.  жінка, дружина, мати була не тільки берегинею сімейного вогнища, а й визначальною мірою хранителем нації, її духовності. адже передусім від матері дитина переймала рідну мову, пісню, віру, звичаї і традиції роду, його святині. саме тому у т. шевченка маємо таке поклоніння, таке обожнення жінки-матері, що засвідчує висоту духовного аристократизму і поета зокрема, і народу в цілому.  культ матері-землі, культ жінки-матері обумовив і запрограмував на віки особливості психологічного складу українців, зокрема їх лагідність, щирість, довірливість, а понад усе — пристрасність, емоційність. і те, що т. шевченка називали найперше поетом почуття, жодною мірою його не принижує. він так само й поет глибинної філософської мислі, але першоджерелом її було таки почуття, бо ж почуттєво-пристрасним був і його народ.

Привіт1 -привіт! -щог робиш  -пишу твір -а який -видатні люди  -хм..як ціково,і про кого саме -ну про наполеона,шевченка,хмельницького ларису косач. -ну шевченка хмельницького ти лесю українку я ще розумію, але при чому тут наполеон -як при чому? він ж теж видатна людина -я його не визнаю як видатного -чому -тому що він хотів зруйнувати український народ -о це і є твоя причина? -так -я розумію що ти патріот але потрібно знати і про інших видатних осіб.адже наполеон   зробив не тільки погані а і хороші справи -звідки ти це взяла -ну незнаю це моя думка -він був поганий це я тобі з книжки кажу. -добре тоді я не буду про нього писати. -ну ось і добре,о як ти мене заговорила,мені вже час бувай -бувай надіюсь