Эссе-Старая пословица говорит: деньги корень зла.Согласен? Объясни почему? Что еще может быть корнем зла?

Пословицы и поговорки напоминают о себе каждый день, даже если никто их не произносит. Потому что они – сама жизнь, ее отражение. Если хотите, «формулы» жизни, которые объясняют: если сделаешь то – будет так, а вот это случилось потому-то… Ведь в пословицах – народная мудрость. Опыт поколений, не зависящий ни от исторической эпохи, ни от моды, ни от политической или экономической ситуации.

Объяснение:

такой

Тому що вишиванки це наш символ.З давних давен вони вишивалися власноруч,и кожна мати ,бабуся передавали свое вминня.То дого ж вишивка була головною прикрасою одягу и в чоловичих и в жиножиш и в дитячих вбраннях були ризни орнаменти наприклад в чтоловичих:вишивали дубове листя що символизувало молодисть та довге життя,в жиночих:
найбільше рослинних орнаментів. Жинки прикрашали свої сорочки калиною, трояндами, ружами, виноградом, маками.  Зустрічаються також знаки сонця та води. Основна символіка жіночої вишиванки – краса, берегиня, життя, земля.
Ранише уси вишиванки виготовлялися з полота_льняного або конопляного.На мою думку вишиванки поважають из за того що в них е тепло рук яке вишивало а не просто машина на заводи ранише вишиванки були в уожному доми а зараз все штучне.

Лист для Діда МорозаЛюбий Діду Морозе! Пише тобі дівчинка на ім’я Катя. У цьому році я вела себе майже відмінно. Ну, це якщо не враховувати ту бійку з Валерою. Ну і що? А він перший почав! Нічого було мені мишу в портфель підкладати!Ти не подумай, я тварин люблю, мені батьки навіть на день народження собаку подарували. Я назвала його Гризлом. Ну це окрема історія з погризеними туфлями. Я не хотіла рвати Валері штани, то ненавмисно. Я просто не розрахувала сили. Ну хто винен, що тато хотів хлопчика, а народилася я, і він, не падаючи духом, віддав мене у спортивну школу займатися боксом. І синця я не хотіла Валерчику ставити. Він просто повільно увертався, от і потрапило його око в зону атаки. Любий Дідусю! Ну, хоч я в не винна у цій бійці, ти все одно попроси пробачення у нього від мого імені. І подаруй йому гарну іграшку.А ще попроси пробачення від мого імені у Оленки. Вона, правда, зміючка, але все одно заслуговує на подарунок під ялинку. Ну просто там як ситуація склалася. На контрольній Оленка не давала мені списувати, а мені що ж, двійку додому нести? Вона сама винна, що так жаднічала. От якби не жаднічала, пішла б додому з двома косичками. А так одну прийшлося ліквідувати. Ну це ненавмисно! Просто в стані афекту я себе не контролюю. Ну так вийшло!Дідусю, ти на мене не ображаєшся? Я ж уже веду себе зразково!! Я як по струночці ходжу! Таткові виховні методи дають про себе знати! Іноді я на уроках сидіти навіть не можу, тільки стою. І ще прохання! Дідусю, забери у татка отого рємня. Він йому зовсім не личить, та й боляче б’ється. Не треба мені подарунків під ялинку, поклади їх краще тим, кого я образила. Так буде краще. І мене совість не гризтиме.