Розтавити розділові знаки 2.Голос, тонкий, гнучкий, дзвінкий, так і розходився на всі боки то розлягався у високім просторі то слава по землі по зелених житах то завмирав оддалеки на полях розлогих то впливавсь в душу якимсь несвідомим щастямю 3.Я воду пив з того лиця а ти мов зіронька пишалась. 4.А за садами левада за левадою долина а в долині тихий ледве журкотить стумок оброслий вербою й калиною та окутаний широколистими лопухами;а в цього струмку купаеться опецькуватий білявий хлопчик. 5.Чи нам відчиняться пізнань важкі ворота чи вирве на серця роздорів динаміт? 6.Ударив грім і зразу шкереберть пішло життя. 7.То мати гукае то мати шепоче мене виряджаючи в дальню дорогу.

1)Дівчачу натуру трудно розгадати, бо вони часто буцімто і не люблять, хто їх займає, і буцімто й сердяться, а там собі, нишком, так його люблять, що й сказати не можна!
2)Троїста, музика гра, що є духу: риплять скрипки, бряжчать цимбали, а замiсть баса сам скрипник скрiзь зуби гуде та прицмокує. 
3)Не пiшла ж i Маруся до танцiв, а сiла собi сумуючи на приспi бiля хати та тi горiшки, що узяла у Василя, усе у жменi перемина та назирцем за Василем погляда.
4)Довго слухала Маруся i не знала, як Олену i спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина.
5)Сумувавши, пiшої вiн назирцем за Марусею i бачив, що вона аж поки ввiйшла у другу вулицю, то аж тричi оглядалась, 
6)Вона думала, що Василь її не любить, а коли б любив, то зараз прямо й сказав би, а то про когось другого казав, а об собi нi пiвслова.