На сто думок замислена Полтава Вербові гриви хилить до води. Це метафора чи метонімія ? Чому?

I. За лісом починалося село, розкидане в горах та глибоких ярах. 2. Доріжка, колись вимощена цеглою, тепер до половини заросла зеленим мохом. 3. Раставиця знову ховається між двома високими вербовими стінами, неначе обсипана зеленим пір’ям. 4. Червоні та сині квітки, повишивані на рукавах, дуже приставали до чорних брів. 5. Передо мною простягся шлях, обтиканий з обох боків старими липами у два ряди. 6. Згори було видно широку долину, обставлену горами, вкритими лісом. 7. Невеличкі біленькі хатки, окутані садками та левадами, розбіглись по пагорбку. 8. Розкішні крислаті кущі з буйною лозою, обліплені лапатим листом, вкривали підгір’я. 9. Гола земля безнадійно сіріла під олов’яним небом, бита крилами вітру.