Виписати складнопідрядне речення з підрядним місця, розібрати його синтаксично. Дібрати синоніми до слова хата. Стародавня назва хати, де втілювався весь життєвий простір і світоглядний космос українця, сягає тисячолітніх глибин. Як увесь світ поділявся на три частини: земну, підземну і небесну сфери, так і хата відображала ці сфери буття: стеля – небесний духовний світ; стіни, вікна, двері – символи земного реального життя й спілкування з іншими людьми; підлога, поріг уявлялися як межа земного і підземного світів.

1. Найглибше в оповіданні «Федько-халамидник» розкрито характер другорядного героя (Б) Толі.

2. Федько за вдачею протиставляється (Г) Толі.

3. Словами ...він раптом повертається й віддає змія. Навіть принесе ще своїх ниток і дасть... охарактеризовано (А) Федька.

4. Головний герой — особа, яка перебуває в центрі уваги письменника, навколо нього розгортається сюжет, він найбільше охаракте­ризований. Головного героя літературного твору описують досить детально, автор приділяє йому найбільше уваги, він , як правило, з'являється на початку твору й діє аж до самого кінця, його вчинки виписані ретельно, ім'ям головного героя часто називають художній твір. У оповіданнях переважно є один головний герой, рідше два. У оповіданні «Федько-халамидник» головний герой Федько, його ім’ям названий твір.

5. Другорядні герої відрізняються від головних, бо вони діють поряд із головним, до­повнюють своїми діями розвиток сюжету, відіграють важ­ливу роль у глибшому розкритті характеру головного героя. Вони також можуть мати яскраві характери, проте вони поступаються своєю зна­чущістю перед головною дійовою особою. Такими героями в оповіданні «Федько-халамидник»  виступають Толя, Спірка, Стьопка, Васька, Грицик, батьки Федька й Толі.

6. Знайдіть і прочитайте портретні характеристики Толі, Федька та його тата.

Федько. «Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає. Федько навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем. Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають».

Толя. «Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й со­ромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до Федькових забав. Але цей халамидник неодмінно спокушав його, і бідненький Толя приходив до­дому задрипаний, подраний, з розбитим носом… Толя — чистенький, ніжний, з щічками, як проскура».

Батько Федька. «Стомлений і сердитий. Руки сиві од олова літер, які він складає в друкарні. Щоки теж ніби оловом налиті, худі-худі, борода на них така рідка, що видно крізь неї тіло».

7. Толя так і не зробив висновків із трагічної ситуації. Це видно із такого вчинку: «Коли Федькова труна сховалася за рогом вулиці й не було вже ні­кого видно. Толя відійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й по­біг гратися з чижиком. Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він йо­го виграв у Федька».

8. Можливо, Федьку, знаючи слабкість Толі, не треба було ставати учасником спору. Та вся відповідальність за події на річці лягає на Толю.

9. Якими рисами своєї вдачі ви схожі на Толю, а якими — на Федька? З якими вадами свого характеру вам треба боротися?