Розставити, де потрібно, розділові знаки.Як я люблю оці години праці, коли усе навколо затиха під владою чаруючої ночі. Казав він, що земля наша древня і люд тут із давніх-давен проживає. Завітай навесні, коли синя фіалка в чисте небо погляне здивованим оком. Кінь згубив підкову, яка щасливою була. Щоб заможно жити, треба працю любити. Хотілося піднятися вгору, щоб розгорнути сіру бавовняну заслону хмар. Я для пісні вікно розчинив, щоб вона залила мою душу весною. У лісі поволі смеркало, немов чиясь невидима рука насувала на нього шапку. Хліба, що їх змив дощ, яскраво зеленіли. Аж на третьому ярусі тієї страшної схованки, що широким коридором перенизувалась на дві половини, по обидва боки були пророблені невеликі комірки. Там, де сонце торкнулось вершечків, спалахнуло листя золото-зеленим вогнем. Докласти треба руки мозолясті, щоб красувався вбогий переліг, нечувано багатим урожаєм. Коли до річки Орелі ще траплялись де-не-де села, то за річкою вже був голий степ. Данило постукав у віконце щоб мати одчинила йому двері, прислухався до її ходи.