1) Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки, що росте у вашім садочку? 2) Чого він журиться? Чи того, що нездужають, чи того, що нема грошей викупити від шевця мамині чоботи? 3) Коли б це снігу не було, наче хмара насувається. Не гайся, бо нерано… 4) Сніжок! Сніжок! Пустіть нас , мамо, на двір! 5) Просили вас на вечерю батько і мати, і я вас 6) Слава тобі, Господі!...Слава тобі, Господі, що він живий!

Під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. з собою обов’язково беру фотокамеру. сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь на прогулянку. напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. на невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. розквітла перша квітка весни. два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. а ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. м’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.