Синтаксичний розбір речення. Скільки складено пісень, легенд, переказів про рідну батьківську хату.

— Привіт, Маринко!
— Привіт. Як справи?
— Добре, я тебе хотіла спитати дещо , можна?
— Звичайно, що?
— Та ось всіх подруг перепитала потрібна нам шкільна форма. Вони незнають, а ти як думаєш?
— Звичайно, потрібна!
— А ти звідки знаєш? Мені просто цікаво, чому ти така впевнена?
— Ти що незнаєш мене? Що скажу, то правда!
— Ой, я забула запитати Настю. Вона точно скаже правду.
— Що з тобою кажу потрібно.
— Настя сказала, що ні. Я згадала вчителька сказала, що не потрібно...
— Всерівно, потрібно. Побачиш, я завтра прийду в формі , тим паче не одна, а весь клас крім тебе і Насті.
— Добре. Хай буде і так я прийду без форми. Бувай!
— Бувай!