Яке речення є односкладним? 0, 5б А) це речення, у якому пропущений головний або другорядний член або кілька членів одночасно; Б) це такий тип простого речення, організуючим центром якого є один головний член речення – підмет або присудок; В) це мінімальна інтонаційно і граматично оформлена одиниця мовного спілкування з обома головними членами речення. 2. Яке із даних речень є означено-особовим? 0, 5б А) Не рубай тої гілки, на якій сидиш. Б) Пам’ятаю правічний спокій полів. В) Рідний край! Дорога серцю земля батьків і прадідів наших . 3. Яке із даних речень є неозначено-особовим? 0, 5б А) Колись волосся мили в кип’яченій воді, додаючи любисток, м’яту, ромашку, кропиву, корінь лопуха, бруньки берези, звіробій. Б) Святковий одяг, рядна, подушки, сорочки, намисто. В) Любіть Україну, як сонце любіть... 4. Яке із даних речень є безособовим? 0, 5б А) З яру тягнуло холодом. Б) Ранок дихав морозом. В) Розказали нам про війни та чвари. 5. Яке речення із даних є неповним? 0, 5б А) Тиша на Дніпрі. Б) У тебе зараз вигляд наполоханого зайця. В) Не місце красить людину, а людина – місце. 6. Яке із даних речень є узагальнено-особовим? 0, 5б А) Вік живи – вік учись. Б) Такого в Україні ще не знали. В) Погуляю понад морем та розважу своє горе. ІІ ІІІ рівень 7, 8. Випишіть із тексту називні речення. Підкресліть у них граматичні основи. 2б Пізня осінь. Вечоріє. Сонце торкається чорного небосхилу. Гори і долини огортає чорна мла. В степу тихо, тихо. Зачаровані красою рідної природи, стоїмо на високій могилі. Дихається вільно і легко. Краса, простір, воля. Перед нами розкинулись села, на видноколі – ліс. 9.10 . Зробіть синтаксичний розбір речення. Визначте, до якої частини мови належить кожне слово речення. 1, 5б У вітряку тепер завізно і гамірно, і добре від рясноти людських очей. 11. Переробіть двоскладні речення на односкладні 0, 5 б 1. Господарі нас зустрічали хлібом і сіллю. 2. Я так люблю, мов сонце, материнську мову. ІVрівень 12. Складіть діалог із чотирьох речень, використовуючи неповні речення. 3 б Вкажіть пропущений член речення, визначте його синтаксичну роль.

Цей твір можна переробити на твою тему. Почитай. 

«Людина – найвеличніша з усіх істот. Людина – найнещадніша з усіх істот. Людина – найпідліша з усіх істот…» (І. Багряний)

         Я підтримую думку автора. Дійсно, людина – це найцікавіша й найзагадковіша істота на планеті. Вона може бути доброю і водночас поганою, щирою і підступною, життєрадісною і мстивою.

Упродовж всього життя людина виявляє себе з різних сторін. На роботі вона сувора та принципова, у сім*ї лагідна та добра, з друзями весела та доброзичлива… Життя змушує підлаштовуватись до різних умов і життєвих обставин. З одного боку, це добре, адже людина вміє де треба показати  характер, а де не треба – промовчати. Але з іншого... Іноді люди настільки часто міняють свою поведінку, що забувають якими вони є насправді. Та і оточуючим складно зрозуміти справжню сутність такої людини.

         Яскравим прикладом є одна з героїнь твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім*я» Маруся Кайдашиха. До незнайомих людей ставилася зверхньо, з панами була доброю й лагідною, а з невістками суворою та злою. Вона швидко могла змінити своє ставлення до людини, якщо б побачила, що дружба з тією особою може бути вигідною для неї. Це видно у звертаннях до Мотрі: «моє золото», «серце», «дитя моє», а згодом: «Це не Мотря, а бендерська чума»… Така людина неоднорідна, і в будь-який момент може підставити іншого заради своєї шкури.

         Людина – це не книга,яку можна прочитати чи вивчити. Багато психологів намагались і зараз намагаються дослідити нашу поведінку. Утім, я думаю, це неможливо. Люди – найнепередбачуваніші створіння на Землі. Наші вчинки іноді ніяк не можна пояснити чи виправдати. Прикладом цього може слугувати герой твору Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Хіба можна було передбачити,що він, котрий так натхненно звеличував  образ своєї матері, безпощадно вб*є її? Як можна виправдати цей вчинок? Після цього він ніколи не стане щасливим. Сліпа віра в абстрактну ідею перетворила його на монстра тоталітарного режиму. І хоча, з самого початку герой твору розуміє,що своїми ж руками заганяє себе у глухий кут, він не зупиняється у руйнуванні доль людей,зокрема і своєї власної.

         Можливості людей безмежні. Протягом всього існування, ми повністю змінити життя на планеті, фактично змусили її працювати на нас. Людина винайшла ліки, машини, електрику, Інтернет… Ті речі, без яких ми зараз не уявляємо свого життя, ніколи б не з*явились на світ, якби не було б тих геніїв, завдяки яким ми маємо все це добро. Але вже неодноразово психологами було доведено, що будь-яка людина має достатні задатки, тільки необхідно проявити їх.

         Отже, люди – це найзагадковіші та найцікавіші істоти на Землі. У їхніх руках знаходиться увесь світ, та тільки від них залежить як вони це використають.

                                                                           К.Медовник