Ппрепuсаmч речення, розкрltваючu dужкu. Пояснumа напuсання НЕ з diспрuкмеmнuкол4.Лiто й зиму х{иве на привiллi безлiч дикоТ птицi, нiким(не) стрiляноi, (не)гrолоханоi.fiе хата (не)метенао там дiвка (не)плетена.Лише мох вкрива₠ собою оте вiковiчне, нiким (не)займане камiння.Глянув у синiй, (не)торканий став.Поле (не) мiряне, вiвцi (не) лiченi, паст5чх рогатий.Сльозами акварель розмита на (не)докiнченiй картинi. вам, лiта, за хлiб i сiлъ, за ралiстъ i (не)виплаканий бiль.​

  пташечки вивели пташенят. ріс дуб ріс, але прийшов одного разу лісоруб і почав рубати його. звірі спочатку злякалися але потім подумали що треба щось робити бджоляче гніздо впало на лісоруба і бджоли почали йго жалити своїми хвостиками, білки полі кидати жолуді, сірий заєць почав ріті земельку на нього а пташки почали клювати лісоруба. він злякався і побігши в ліс зник у зеленій гущині. альо цім дуб не повернеш. всі стояли біля дуба і думали що рбити . де жити. альо тут маленька білочка поклала жолудь в ямку яку рів зайчик тато . потім маленьке зайченя зарив яму. маленькі пташенята принесли в своїх дзьобиках цілющої водички і плиснули на грядочку . і тут настав диво . з маленького жолудя виріс велечезний дуб. і всі знову жили радісно а дуб охоронявся лісникома на самій високій гілці жила пташина сім"я. дуб - був для всіх рідним домом. восени і взимку, коли листя спадало, зайчик взявши його, аби було не так холодно.