Складіть схеми поданих речень. Схарактеризуйте тип кожного ре- чення та засоби зв'язку їхніх частин.1. І день іде, і ніч іде, і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки (Т. Шевченко 2. З деревнечутно, мов білі птахи, спурхували й сідали на намети пухкі, легенькі кім'яхи снігу; крізь голе гілля трохи навкоси світилосонце; тут і там сяяли на стовбурах свіжі ніжно-жовті поцерби-ни від осколків, і здавалося, що ті дерева-підранки потихенькустогнуть, приголублені теплим у затишку промінням (Гр. Тю-тюнник). 3. Книги морська глибина: хто в них пірне аж додна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить (І. Фран-ко). 4. Здоровенна, наче винницький казан, голова його булазакустрана цілим оберемком білого снігу, довга, як помело, бо-рода виплетена з товстих віскряків криги; товсті настовбурченіброви густо покриті білим інеєм, і сіро-зелені очі, наче волосо-жари, виблискують холодним світом (Панас Мирний).​

Це місто не спить. Він вже ніколи не засне …
День і ніч сотні тисяч коліс його тіло пестять.
Він не скине з себе проводів електричний гніт,
Але, повержений в бруд, всім закоханим гріхи відпускає.

Це місто схожий на тебе – молодий хуліган.
Він з робочої околиці родом, але «вибився в дамки»
І грошима недбало смітить, благо, сповнений кишеню,
Тільки втиснутися все ж не може в «буржуйські» рамки.

Він розлігся в степу – дивиться в небо очима вітрин,
Гордо тягнеться вгору, відбиваючи будь-які нападки.
Він яку завгодно столицю б викликав на ринг
І напором своїм поклав би її на лопатки.

У ньому з трущоб убогістю поєднується розкіш палаців,
Його тіло – заводи і шахти, і блиск ресторанів …
Він по моді одягнений, але з тих нахабних молодиків,
Що позначені шрамами (в минулому – криваві рани).

Він буває злегка неохайний, трохи нерозумний,
І часом себе вранці відчуває премерзко …
Це місто – банкір, пролетар, трохи бандит,
І в контрастах його – чарівність юності зухвалою.

Це місто – спортсмен, він хворіє, як ми, за «Шахтар»,
І вітає нас грізним ревом своїх стадіонів.
Він палає в ночі, як неоновий строкатий багаття.
Навіть зірки нам здаються ближчими з його териконів …

Це місто – шибайголова, він такий же, як ти …
Попереду – павутина доріг і тернисті версти.
Спалахують зірки над містом сплячою мрії,
І сьогодні, рідний, це наші донецькі зірки!