Хрещатик. Широкий, як Дніпро, Хрещатик. Попід берегом на тротуарах – люди; посередині, на бруківці, – машини… Пливемо ми, линемо, викроковуємо Хрещатиком… Праворуч – багатоповерхові будинки, схожі на величезні, кахлею обкладені груби, один на одного громадяться, угору на Печерськ лізучи. Ліворуч ЦУМ склом на сонці виблискує. Далі – здоровенна десятиповерхова міськрада (скільки ж то в ній людей радиться – така велика! Десь за міськрадою – вежа телевізійна небо аж у космос Оце висота! Далі на тлі неба круглі з хрестами бані вимальовуються – то костел. За вулицею Прорізною Хрещатик звертає праворуч і, порозсувавши будинки подалі від себе (наче збирається крикнути: «Пустіть мене, я хочу пірнути в Дніпро!»), утикається на Європейській площі у філармонію. І через ту філармонію в Дніпро не пірнає… Та після вулиці Прорізної ми по Хрещатику далі не пішли, бо праворуч була станція метро. А метро, як ви знаєте, – це метро! І я хотів би глянути на того, хто, приїхавши до Києва з Васюківки, байдуже пройшов повз метро! 1. Визначте тему й основну думку. 2. З’ясуйте тип і стиль мовлення. Думку обґрунтуйте. 3. Назвіть слова, які використовує автор для опису місцевості (зокрема вулиці). 4. Які з речень вказують на позицію гача? Яку роль вони відіграють у тексті?