Власне закінчення оповідання григора тютюнника "дивак"

Мені здається, що мова — це не просто найважливіший засіб спілкування. це той грунт, на якому будується спільнота, рід, нація. з утратою рідної мови люди втрачають морально-національні корені, духовний зв»язок зі своєю нацією. у мові втілюється голос дитинства, голос рідної природи. проте в її глибинах відбивається й уся історія духовного життя народу. треба шанобливо та дбайливо ставитися до цього багатства, бо саме завдяки мові людство може йти вперед, творити шедеври мистецтва, взагалі існувати. і обов’язок кожного свідомого громадянина будь-якої країни — дбайливо збагачувати та плекати свою мову.

Фіалка триколірна. ця невеличка однорічна рослина росте як звичайний бур’ян у посівах, здебільшого в озимині. але трапляється вона також на узліссях, біля доріг, у ровах. стебло її (заввишки 10–15  см) гіллясте, з ребристою поверхнею. листя  — дрібне, ланцетоподібне. п’ятипелюсткова квіткова чашечка забарвлена білим, жовтим та фіолетово-синім кольорами. на парових полях можна побачити так звану польову фіалку  — тільки з білими та жовтими пелюстками, яка, однак, у народній медицині використовується як і триколірна, бо хімічний склад і морфологічні ознаки їх майже аналогічні.фіалку триколірну на україні звуть ще брат-та-сестра, братчики, зозульки, іван-та-марія, сирітки тощо.як лікарська рослина у народній медицині відома вона з глибокої давнини. для виготовлення ліків збирають всю надземну частину фіалки  — стебло, листя, квіти,  — яка містить глюкозид віоламін, алкалоїд віолін, сапоніни, рутин, винно-кам’яну та саліцилову кислоти, каротин, вітамін  с.