11 и 12 украинский ящык8шм до ш да шпшщм7аас7

Яйшов по вулиці.був похмурий осінній день, на асфальті розляглося мокре, опалення листя. я сів на лаву і почав думати про щось своє, бо навіть не помітив, як до мене підсіла мила дівчина, схвильована чимось дуже радісним. неочікувано вона звернулася до мене: - привіт! я не хотів їй нічого відповідати, але щоб вона не образилася все ж привітався. - чудовий день! чи не правда? - продовжувала незнакомка. -я так не думаю, -все також похмуро відповідав я. -знаєш, сьогодні я старенький бабусі перейти дорогу, а розгубленому чоловікові зібрати впалі на землю папери, а молодій мамочці потримати дитину, поки вона ловила, злетівший з її голови, капелюх. -чого ти так радієш? вони ж нічим тобі не відплатили. твоя , вона ж чогось коштує? -мені не потрібно нічиїх грошей за свої добрі справи.вони відплатили мені своєю посмішкою, в їх очах блищала радість, вони були мені вдячні. цього досить.ти також можеш робити добрі справи! -але навіщо? -з якимось здивуванням відповів я. -ти отримаєш ні з чим не зрівняну радість, іншим. бачачи, як радіють люди виникає відчуття, що ти потрібен.і не потрібно бути супергероєм, не потрібно рятувати принцесу від лап дракона. добрі справи можуть бути маленькими, але значимими для інших.-вона говорила це мені від усього сердця, що аж сльози заблищали на її очах. вона пішла і побажала мені успіху.її слова були настільки щирими, що змусили мене поміркувати над ними. я пішов з парку з думкою, що пора вже і мені робити добрі справи.може, тоді і я буду такий щасливий як та мила дівчина.

жили-были мужик и баба. жили они в любви и согласии. и был у них сынок коля. однажды колина мать заболела неизвестной болезнью и умерла. погоревал мужик, погоревал, а потом снова женился, так как трудно ему было без жены с хозяйством .

сначала коли хорошо жилось. мачеха любила его как родного сына. но прошел год-другой и будто кто-то подменил мачеху. стала она донимать колю различной работой, и все время ругать и . наработается он за день, так устанет, что еле-еле до кровати доберется, а мачеха все недовольна. но коля был хороший, терпел и никогда не жаловался отцу, чтобы не огорчать его. так дожил он до пятнадцати лет,

как-то раз злая мачеха положила коли в сумку черствых корок и послала его в лес за дровами. а в лес далеко идти было - десять верст с гаком. шел, шел бедный мальчик, задумался о своем горьком жизни, захотел и заплакал. вдруг видит - подходит к

объяснение: