Прочитайте текст. Розкадіти, чому померла річка й чому дідусь навіть після цього продовжував засвітчувати ліхтар ЛІХТАРНИКСеред зелених луків і дрімучихлісів текла річка. Повновода, глибо-ка, але тиха й ласкава. Багато віківнесла вона свої чисті води. Рікоюплавали човни й навіть маленькі ко-раблики.Жив на березі ріки ліхтарник.Увечері сідав він у човен, плив насередину ріки, засвічував ліхтар. Досвітанку блимав посеред ріки вог-ник, показував дорогу мандрівни-кам. Лагідно хлюпались об берегхвилі - тішилась ріка: люблять її люди, й вона людям потрібна.Та ось людям знадобилося багато дощок на столи й стільці.Вирубали вони ліси по берегах ріки. Здалося також людям, щозелені луки – це непотрібні розкоші. Зорали луки, посіяли куку-рудзу.Виснажилися* студені джерела, задихнулася від спраги рікай померла. Кілька років на тому місці, де плавали човни й кораб-лики, весною дзюрчав струмок, а згодом і він засох. Перетвори-лося русло ріки на город. Про річку нагадував тільки стовп, доякого ліхтарник за звичкою щовесни прикріплював ліхтар.Як тільки на землю сідали сутінки, старий ліхтарник ішов накапустяне поле й засвічував на стовпі ліхтар.Маленький Сергійко і питає:Дідусю, навіщо ви засвічуєте ліхтар? Ріки ж давно немає.Щоб люди краще бачили свою дурість (В. Сухомлинський​

Кожна людина намагається наповнити своє життя речами, які приносять радість. Я маю на увазі відносини між людьми та почуття, які вони викликають. Це нематеріальні життєві цінності: дружба, любов, захоплення.

Якщо говорити про дружбу, то це поняття дуже глибоке. Іноді не відразу вдається розгледіти справжнього друга. Дружбу будують роками, доводячи свою надійність і відданість. Вона не може виникнути з нічого, людину не можна змусити дружити насильно, дружбу можна тільки заслужити. Крім цього, для виникнення дружби необхідна наявність спільних інтересів і захоплень, а ще схожість характерів.

Зі справжнім другом завжди весело та є про що поговорити. Він не залишить тебе в біді та завжди буде готовий прийти на виручку або, хоча б, підтримати й до слушною порадою. Але потрібно пам’ятати, що якщо вам пощастило знайти справжнього друга, здатного розуміти та цінувати вас таким, яким ви є, то й ви повинні робити те ж саме. Людина, яку ви називаєте другом, повинна знати, що на вас можна покластися і довіритися вам.

У моєму житті теж є людина, яку я вважаю своїм другом. Ми сидимо з ним за однією партою і дружимо з самого початку школи. Нам завжди весело разом. Ми знаходимо час, щоб погуляти, пограти, поспілкуватися. А ще ми разом ходимо на паркур і страхуємо там один одного. Дуже приємно знати, що за твоєю спиною є людина, яка не дасть тобі впасти. Іноді батьки карають нас за витівки, але ми ніколи один одного не зраджуємо, ми завжди разом до кінця. Я сподіваюся, що ми будемо дружити й після закінчення школи, адже тоді це буде мій старий і перевірений часом друг.

Звичайно, крім нього в мене є багато інших друзів, з якими ми теж разом гуляємо та веселимося, але повністю довіряти я можу тільки йому. Мама каже: старий друг краще нових двох. Я з нею згоден, це старе прислів’я буде актуальним завжди.

Мені шкода людей, які за своє життя так і не змогли зустріти людину, яка б стала їм настільки близькою, щоб її можна було назвати справжнім другом.