Колір слова А небо чисте, по-молодому усміхнене. Воно синіє так, наче там висіяно море волошок, і фіалок, і півників, і ще всячину квітів. Мабуть, тому я вподобав дивитися на небо, бо з-поміж усіх кольорів найдужче люблю синій. Іноді все в цьому світі уявляється мені синім: тополі над дорогою; вози, запряжені кіньми; дощі. Але чомусь не можу уявити, щоб молоко нашої корови Лиски було синє. І чомусь так само сметана для мене бiлiє, і сир, і вареники із сиром. Якби стали іншими і не їв би! А якого кольору слова? Тихесенько вимовляю слово «зелений»-постає переді мною все зелене, і я вже чомусь не сумніваюся, що й саме це слово зеленого кольору. Вимовляю слово «мама» — й уявляється мені її добра усмішка, каре, іскристе мерехтіння в очах, ласкаве звучання голосу. Жоден колір, мабуть, не пов'язується з її образом, тільки здається, наче сяє чимось золотистим від очей, вишневим — од губ, яблуками від рук. За цим щемко постає слово «рідна», яке, здається, зовсім позбавлене кольору, а тільки дороге воно, ніжне, мов усі кольори, узяті разом.
Ответы
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Объяснение:
Закінчувалися суворі морози, на всьому відчувався подих весни. У лісі вже розтанули останні острівці снігу. Під весняними променями сонця запарувала земля. Сонячні зайчики заграли на галявині, вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що час прокидатися.
Цінна окраса наших лісів і дібров — конвалія. Її ніжні пахучі дзвіночки втілюють у собі радощі весни. Вона є однією з улюблених ранніх квітів. А скільки казок, легенд, повір’їв та міфів складено про цю чарівну квітку!
А онде між деревами під першим сонячним промінчиками з’явилися проліски. Вони були зовсім маленькі і тендітні. Вперто і наполегливо пробивали вони товстий килим торішнього листя. Ніжні блакиті пелюстки, наче усміхаючись, тягнулись до сонечка. Від їхньої блакиті в лісі затишно і тепло. Квіти були такі ніжні, що навіть шкода було їх зривати. ДУМАЮ БУДЕ