Зв’язне мовлення. Контрольний переказ тексту розповідного характеру з елементами опису зовнішності людини Дитя-зірка росло й виховувалося вкупі здітьми Лісоруба, їло і пило з ними за однимстолом і гралося разом з ними. З року в рікхлопчик гарнішав, а жителі села тількидивувалися його красі, бо всі вони булисмуглолиці й чорняві, а цей мав личко біле йніжне, мов вирізьблене зі слонової кістки, ізолоті кучері — як пелюстки нарциса, і губи —як пелюстки червоної троянди, і очі — якфіалки, що дивляться в чисту воду струмка. Івін стрункий, немов квітка в полі, де неступала нога косаря.Проте ця врода обернулася йому на шкоду, бо виростав він гордий, себелюбний і жорстокий. Дітьми Лісоруба і всіма іншими сільськимидітьми він гордував, бо ж вони, мовляв, низького походження, а він— шляхетного роду, адже походить від Зірки. І він називав дітейсвоїми слугами. Він не тільки не мав співчуття до нужденних, сліпих, калік, а ще й кидав у них камінцями та проганяв на шлях, накрикував, щоб вони йшли просити хліба десь в інше місце, і жоденжебрак, крім хіба найвідчайдушнішого, не наважувався вдругезаходити в те село просити милостиню. Хлопець був нібизаворожений своєю казковою вродою і насміхався й глузував знещасних та безпомічних. Себе ж любив, і влітку, коли стояли тихісонячні дні, він лежав у священиковому садку біля кринички іпосміхався собі з утіхи, милуючись своєю вродою.Не раз, було, Лісоруб і його дружина дорікали йому за жорстокістьта байдужість.Та Хлопчик-зірка не слухав їх, він тільки стояв понуро та посміхавсязневажливо, а потім знову біг до своїх ровесників і верховодив ними.​