. Визначте логічні помилки в наступних реченнях і класифікуйте їх: 1. Цією пральною машиною користуємося я та моя донька, їй вже більше 17 років. 2. Він мав чарівну доньку та велику квартиру. 3. Учителька питає учня: – Послухай, Сергійку, якщо я кажу: «Я красива» – який це час? – Минулий, Валентине Василівно (І. Страшко 4. Синтаксис – це не фонетика, а фонетика – не синтаксис. 5. Та що ви кажете! Вона не може вийти заміж, бо ніколи цього не робила! 6. «Спартак» – це погана команда, тому що мій тато ніколи не вболіває за неї, а тільки – за «Динамо». 7. Розмова в Києві перед Золотими Воротами: – Невже ці ворота й насправді золоті? – Так, Золоті. 8. Після лекції у нас був гарний настрій. Отже, якщо у вас поганий настрій – ходіть на лекції. 9. – Що це ти робиш? – спитав Маленький принц. – П’ю, – похмуро відповів п’яничка. – Навіщо? – Аби забути. – Про що забути? – спитав Маленький принц, йому стало шкода п’янички. – Хочу забути, що мені соромно, – зізнався п’яничка. – Через що це тобі соромно? – спитав Маленький принц, йому дуже хотілося до бідоласі. – Соромно пити! – пояснив п’яничка, і більше від нього неможливо було почути жодного слова (А. де Сент-Екзюпері). 10. Діти не можуть мати своєї думки, бо вони ще малі. 11. Він ніколи не мовчить, коли його питають. Отже, він – відмінник. 12. Ми можемо не читати цей твір, тому що він стоїть останнім у списку літератури. 13. – Та вже ж, звичайно, – відповіла Горлиця з великим презирством. – Бачила я на своєму віку багато маленьких дівчаток, але щоб з такою шиєю – жодної! Ні, мене не обдуриш! Справжня змія – ось хто ти! Ти мені ще скажеш, що жодного разу не куштувала яєць? – Ні, чому ж, куштувала, – відповіла Аліса. – Дівчатка, бачте, теж їдять яйця. – Не може того бути, – сказала Горлиця. – Але якщо це так, то вони також змії (А. Керолл).

                                                       Золото добувають із землі, а знання – із книг.

Сьогодні ми не знаємо хто написав першу книжку, як вона називалася. Книга – унікальне, феноменальне творіння людства. Ми не можемо уявити своє життя без книги. Книги – наші постійні супутники. Книга – джерело знань для школяра, студента, кожної людини. Книга – наш найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях і для школяра, і для зрілого, досвідченого мужа. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить; хто багато читає, той багато знає. 
Скільки книг треба прочитати, щоб бути освіченим, розумним, мудрим, щоб пізнати світ? Цього ніхто не знає. Читати потрібно все життя. Вік живи, вік учись. 
Читають книги навчаючись, здобуваючи знання, читають і в час відпочинку. 
Любов до книги з дитинства і продовжується все життя. Гарну книжку часто читаємо багато разів і кожен раз знаходимо в ній щось нове, цікаве, вражаюче. Такими книгами є Біблія, “Кобзар” Тараса Шевченка та багато інших – вони ніколи не старіють, не надоїдають. Вони – наші найперші порадники, друзі. Багато людей вважають книгу найкращим подарунком. 
Отож, шануймо, бережімо, читаймо книги, бо у них мудрість, розум, знання людства, які створювалися впродовж тисячоліть. Книга – найбільший винахід людства. 
Ким бути? Яким бути? На ці запитання дають відповідь книги. 
Книга відкриває світ пізнання й сходження до одвічних життєдайних джерел цивілізації. Книги дарують нам цілющі зерна знань. Вони спонукають до творчого пошуку, прекрасних знахідок і відкриттів. 
За всіх часів люди славили книгу. Як її тільки не називали: і джерелом мудрості, і цілителькою душі, сонячним сяйвом і рікою, що живить Всесвіт. Книга завжди ототожнювалась із світлом, яке, незважаючи ні на що, намагались загасити варвари, знищуючи книжкові скарби. Книга і сьогодні – важливе джерело знань.