Завдання: виписати речення з прямою мовою у тому порядку, що відповідає поданим схемам розставивши розділові знаки. З перших двох літер першого слова кожного речення прочитаєте слово-ключ. Усно переробіть виписані речення на речення з непрямою мовою. 1. «П, – а, – п.» 2. «П», – а. 3.А: «П.» 4. «П? – а: – П...» 1. Кобилянська – це дійсний жрець мистецтва, правдиве його святилище сказав Микола Євшан. 2. Видатний громадський діяч, подруга письменниці Наталія Кобринська згадувала Неймовірна витримка, дивовижна пунктуальність, незбагненна тактовність Ольги Кобилянської свідчили про її високу внутрішню культуру 3.Будинок, що на вулиці Димитрова, 5 у Чернівцях ділиться своїми враженнями науковець В.Вознюк 27 листопада 2009 року відсвяткував 65-річницю з дня затвердження його як літературно- меморіальний музей Ольги Кобилянської. 4. Нащо знати тобі ту біду, від якої ніхто не врятує? запитує Т.Севернюк у поезії «Лист Ольги Кобилянської до Осипа Маковея» і додає: Не покличу з собою тебе, бо твій корінь у іншому грунті...

ответ:Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. Як хороше, як гарно навкруги і тобі, осінь, за цю красу!

Объяснение: