Здравствуйте, я умоляю . Запишіть подані сполучення слів із частками у три колонки: а) ті, що пишуться разом; 2) ті, що пишуться через дефіс; 3) ті, що пишуться окремоДе)що перевір, коли(небудь) розповім, хтозна(й)кого не клич, розкажи(бо) просвоє місто, казна(про)яку принаду, не(аби)які фахівці, швидше(ж)бо відріж, (що)най-шляхетніший рід, тільки(но) відповів, весна неначе(б) сон, де(про)що згадали, (будь)яка до , (бозна)який стогін, (чим)швидше прийшла, все(ж)таки це не туман, якби(то) порадила, бозна(в)які хащі.​

Микола Вороний — талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю.Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. У Галицько-Волинському літописі він знайшов один факт, який його дуже зацікавив. Князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана. Оточений пошаною й увагою, хлопчик швидко забув рідний край, свої звичаї. А старий хан сумує за сином і, щоб повернути його, споряджає до Києва посланця, щоб той нагадав юнакові про його край, рід і умовив повернутися назад. Та не схотів той ні слухати, ні повертатися. «І дав йому Ор зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». Т прийшов у землю свою», — говориться в Іпатському літописі. Саме ці слова автор виніс у епіграф, передавши почуття людини, яка забула рідний край, та вказавши на можливість відновлення любові до рідного краю.