Синтаксична роль простого речення Двоє подруг зустрілися біля кінотеатру о пів на другу ранку

У цей теплий недільний ранок мене розбудв лагідний сонячний промінь, що зацікавлено зазирав у моє вікно. Я прожогом схоплююся з ліжка, підбігаю до вікна - чуються ніжні та легенькі, мов пір'їнка, пташині трелі. Аз зирк на календар - та ж сьогодні перше травня!

             Я поспіхом одягаюся, вибігаю надвір. Прислухаюся - звідки ж линуть ті мелодійні пісні. Аж ось - прямо біля мого віконця на тонесенькій гілці сидить соловейко - сам сірий, непримітний, а яка ж чарівна музика у нього. Дивлюся навкруги - видно, настала справжня весна: з клумби сором'язливо виглядають квіточки, трави зеленіють, вишня вбирається у цвіт

           Недарма моя баьуся за буденною роботою часто повторює : "затьохкали під вікном солов'ї - прийшла справжня весна!".