Прочитайте текст та до іть дати відповідь на 1)Визначте тему та головну думку2)Виділіть мікротеми. Скільки їх. Світ пестливих, здрібнілих слів неодмінно впроваджує нас у стихію української народної пісні. Тут вона не має собі рівних. Однією з причин щедрості на ласку у слові є особливе чуття українця до природи рідного краю. Природа наскільки промовиста у своїй красі, що не може вона залишитися без відлуння.Та сьогодні ми наче соромимося тих найтонших, що ріднять нас зі світом природи, з голосом дитинства, душевних струн. Мовби переросли ми ту пестливість. Усе дивнішим, не зрозумілішим для нас стає голос Мавки («Вербиченько-матусенько»), та й до місяця, по якому ступала нога людини, уже не звернемося колишнім —мрійливим і ласкавим — «місяченьку»...За якусь хвилину зрозуміємо: слова, що начебто у сфері дитячості, якщо приглянутися до них ближче, викликають подив. А за подивом неодмінно йде думка — не втечемо й тут од неї. Хіба ж не є дивним те, що із здрібнінням виразнішим стає бачення того, про що мовимо? Квітка, квіточка, квітонька, просто цвітка дрібная На дрібному — зосереджуємося, на чомусь великому — розсіюємося, втрачаємо чіткість бачення. Але на дрібному не тільки зосереджуємося: до зору фізичного додається ще й зір душі — світло, що з кожним східцем здрібніння стає інтенсивнішим, наче скупчується. Мала, маленька, малесенька, манюсінька Здрібнілі суфікси — мов клавіші: кожен із них додає тому внутрішньому світлу ласкавості (А. Содомора​