Простим є речення 1. Мов дві гілки ліщини, розійшлись дороги, і вечір сині тіні кидає на воду. 2.Тріщить, лящить, мов щелепа, корчма, й ліщина галуззю стає сторчма. 3.Забрівши у хащі, закутаний у вітер, накритий небом і обмотаний піснями, лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом, і стигну, і холону, й твердну в білий камінь. 4.Та рвучий подув торсає похмуру тінь, що сволоком втекти не хоче в далечінь. 5.Струмки полощуть срібло тиші, в росі купається трава.

Відповідь:

3.1. "Якби не було мрії ,- говорив В. Сухомлинський ,- праця втратила б свою привабливість"

3.2.«Земля найкраще пахне восени,– говорить сам до себе Тимофій. – Люблю її запах"

3.3. «Дурний ти, хлопче , – каже баба й додає: – Васильку, на те ти й уродився, щоб робити, а не лежати».

Пояснення:

1) якщо слова автора розділяють пряму мову, яка складається з одного речення:

«П, — а, — п».

2)якщо слова автора  розділяють пряму мову, що містить два речення, то після слів автора ставимо крапку й тире, а наступне речення прямої мови починається з великої літери; лапки закриваються в кінці прямої мови:

  «П, — а. — П».

3)якщо слова автора  розділяють пряму мову, що містить два речення, то після слів автора ставимо крапку й тире, а наступне речення прямої мови починається з великої літери; лапки закриваються в кінці прямої мови:

  «П, — а. — П».