У бору снігу мало. То там, то сям проглядає крізь порошу трава з примерзлими до землі зеленими чубчиками, стримлять низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смолою на зрізах. Тихо навкруги й затишно. Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром із верховіття. Десь неподалік чути: цюк-цюк-цюк, -дятел порається. Аж он, під старою сосною, латка шишок рябіє. Ба! Ще одна впала. Ось де він, дроворуб! Зачувши людину, дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив його на хлопця. хльоснув крилом по корі й зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку. Хлопчик хотів дістати її й покуштувати, але передумав –і притулився вухом до стовбура. Його ледве помітно розгойдувало, під корою щось жалібно скрипіло, а внизу, під підошвами у хлопця, ворушилося коріння –помираючи, соснаненаче стогнала...Хлопчина нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько й, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи. Ще здалеку побачив міст з гатками по обидва боки. Ліворуч від мосту чорніють калюжі, виграючи на сонці блискучими хвильками. А праворуч, на мілині, де лід міцніший, гасає ватага школярів. Лід гнеться, цьворохкає від берега до берега, здуваючись попереду ватаги, мов ковдра на сіні. З проломин цівками цебенить вода й заливає плесо. Завдання: Виписати відокремленіприкладки, означення, обставинита уточнювальні члени речення, вказавшиумови відокремлення.