1.Чуже мовлення, передане дослівно, називається а)діалогом б)складним реченнямв)простим реченням г)прямою мовою2.Пряма мова зазвичай супроводжується а)складним реченням б) звертанням в)словами автора г)вставними словами3.Діалог — це…а)речення із вставними словами б)розмова кількох осіб в)однорідні члени речення г)розмова двох осіб4.Укажіть схеми, у яких правильно розставлено розділові знаки.а)«П.— А». б)А-"П!" в)А:"П." г)«П, — а, 5.Визначте речення з прямою мовою(роздiловi знаки пропущено)2 правильні відповідіа)Телеведуча повідомила Відкрили новий спортивний комплекс у Дніпрі. б)Телеведуча повідомила що відкрили новий спортивний комплекс у Дніпрі. в)Телеведуча повідомила про відкриття нового спортивного комплексу у Дніпрі. г)Відкрили новий спортивний комплекс у Дніпрі повідомила телелеведуча .6.Яку помилку допущено в діалозі ?Здрастуйте! — закричала дівчинка.Куди ви прямуєте?Будь здорова, маленька дівчинко, — поважно відповіли їй.а)не записано в один рядок б)не виділено слів автора в)не поставлено тире перед репліками г)неправильно поставлені розділові знаки в кінці слів автора7.У реченні «Чого зажурився, мій любий козаче?» — питає дівчина вродлива. Слова автора стоять:а)перед прямою мовою; б)після прямої мови; в)усередині прямої мови;8.Кожна репліка діалогу:а)пишеться з нового рядка; б)пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире; в)пишеться з нового рядка і береться в лапки;9.Яка схема відповідає реченню: «Ой роде наш красний, роде наш прекрасний, не цураймося, признаваймося, — не багацько нас є», — говориться в народній пісні?а)А: «П (?!)». б)«П», — а. в)«П (?!)» — а.10.Слова кожної особи, яка бере участь у розмові, називаютьсяа)вставними словами; б)реплікою; в)ремаркою.11.Якщо слова автора стоять після прямої мови, між ними ставитьсяа)двокрапка; б)тире; в)крапка з комою.12.Котре із наведених речень відповідає схемі - А:"П" , де А - слова автора, П - пряма мова ?(Окремі розділові знаки пропущені)а)Який кущ наймиліший для серця українця можна почути запитання. б)Козаки співали висип же, мила, високу могилу та посади, мила, червону калину. в)Народ відповів, що нема цвіту на всім світі, як на тій калині. г)До нашого озерця підемо, наловимо риби сказав Ігоркові батько.​

Найважливіші етапи життя людини і окремі стадії розвитку сім'ї завжди супроводжувалися різноманітними обрядами і звичаями. До традиційної сімейної обрядовості належать обряди, пов'язані з біологічним циклом існування людини — народженням (пологові звичаї та хрестини), одруженням (шлюб і весілля), смертю (похорон і поминки).  Пологові обряди і звичаї. Вони складаються з трьох тісно пов'язаних циклів: передпологовий, власне пологовий і післяпологовий. Перші два включають звичаї, уявлення, повір'я, обрядові дії, метою яких є збереження вагітності та забезпечення успішного перебігу пологів. Післяпологові обряди спрямовані на охорону і очищення матері та дитини, приєднання новонародженого до сім'ї, громади і церкви.Передпологові звичаї покликані були сприяти нормальному перебігу вагітності, доброму самопочуттю жінки, забезпеченню фізичної, розумової та моральної повноцінності новонародженого. До них належать, перш за все, поширені в усій Україні заборони на споживання певних продуктів, вимоги не дивитись на деяких звірят і плазунів, уникати зустрічей з каліками, сліпими, хворими і недолугими. Великого значення надавалось психічному стану жінки, оберіганню її від нервових потрясінь, сварок, переляку. Це пояснюється тим, що в народі вірили нібито вада інших могла перейти на дитину. Прояви негативної поведінки вагітної (крадіжки, сварки тощо), згідно з народними віруваннями, негативно позначились би на вдачі її дитини. Тому вагітна жінка свою вагітність приховувала якомога довше, щоб ніхто не врік і не тяжко було родити.Власне пологові обряди починалися із за баби-повитухи, коли вагітна жінка відчувала, наближення пологів. Бабу-повитуху за чоловік, який йшов до неї з хлібом. У свою чергу, баба приходила приймати пологи з хлібом, свяченою водою і зіллям. У хаті породіллі вона відчиняла всі замки, вікна, двері та розв'язувала всі вузли: щоб дитині легше було прийти на світ. Потім обкурювала жінку зіллям. Народ вірив, що ці магічні дії мають надприродну силу і є корисними для матері та новонародженого.Магічні дії часом супроводжувалися примовляннями. Наприклад, баба давала породіллі пити воду з пригорщі, решту води зливала над жінкою зі словами: «Як ота вода легко сходить, так би ота дитина легко з тебе зійшла». Різноманітністю відзначалися обряди, пов'язані з відрізанням пуповини. На всій території України існувало повір'я: якщо її відрізати на куделі, то в майбутньому будуть народжуватися дівчата, на сокирі — хлопці. На Бойківщині, Гуцульщині дотримувалися звичаю зберігати перев'язану пуповину до того часу, поки дитина сама її не розв'яже. Вірили, що таким чином дитина «розв'яже собі всю роботу», буде рости хазяйновитою і розумною.Значне місце посідали обряди, пов'язані з першою купіллю. Існувало повір'я, що виконані в перший день народження дитини магічні дії впливатимуть на її подальше життя. Щоб дитина росла здоровою, у першій купелі використовували свячене зілля або свячену воду. Крім того, хлопчику до купелі клали дев'ясилу («щоб сильним був»), дівчинці додавали меду, квітів, молока («щоб гарною була»). Кожен, хто приходив до хати під час першої купелі, мав кинути до неї монету «на щастя».Скупану дитину обсушували коло печі. Це робили не тільки з гігієнічних міркувань, але й з метою прилучення новонародженого до домашнього вогнища. Про вшанування вогню і домашнього вогнища та віри в їх очисну і охоронну дії свідчить звичай гуцулів прив'язувати на праву ручку немовляти разом з іншими оберегами (наприклад, часником) мішочок зі шматком глини з печі. У післяпологовий період здоров'я матері й дитини охоронялося від усього злого цілою низкою оберегів. Найпоширенішим в Україні був звичай пов'язувати дитині на ручку червону нитку.В Україні з минулих століть і до нашого часу існує переконання, що новонароджену дитину, особливо хвору чи кволу, слід якнайшвидше охрестити. Таким чином переслідувалася подвійна мета: охоронити її від усього злого і прилучити до християнської громади, очистивши від першородного гріха. Мамі дозволяли ходити до церкви лише після здійснення церковного обряду «виводу», що символізував очищення.Вважалося, що дитина, породілля і навіть баба-повитуха після пологів були нечистими.