Решите тест и дайте ответы на вопросы, буду очень благодарен=) 1 Уточнювальні прикладки приєднуються словом А хоч Б у тому числі В отже Г дарма що 2 Речення з уточнювальною прикладкою А Чи ти мій сон, чи ти моя уява? Б Підеш зі мною чи залишся вдома? В Чи то солов'ї щебетали, чи капали роси з туманів. Г Кварц, чи окис кремнію - один із найпоширеніших мінералів. 3 Уточнювальні члени речення не виконують функцію А конкретизують зміст Б звужують значення В поширюють зміст Г обмежують значення 4 Прочитайте речення: Гук лісорубів і пил передзвін усе мені любе отут у Закарпатті. Уточнювальним є А усе Б любе В лісорубів і передзвін Г отут Д У Закарпатті 5 Уточнювальні члени речення виконують синтаксичну роль А означення Б обставини В додатка Г підмета Д присудка 6 Уточнювальні прикладки приєднуються словами, окрім А тобто Б як В незважаючи на Г у тому числі 7 Уточнювальним членом не ускладнено речення (розділові знаки пропущено) А Сто сімдесят років ому в березні 1840 року побачив світ Шевченків "Кобзар". Б У ясний день з високого берега можна побачити у відкритому морі чималий острів. В Після музик увечері довго стояли Василь та Олександра під вербами й вели розмову. Г Тут на узліссі розкіш була весняному вітрові й сонячному промінню. Д На вулиці під самими ворітьми знявся над колодязем новий журавель. 8 Прочитайте речення: А вгорі(1) високо(2) над землею(3) пливли кудись(4) у безкінечну далечінь блакитні тераси спокійного, безхмарного українськог неба. Коми треба поставити на місці цифр А 3 Б 1 В 2 Г 4 9 Речення з уточнювальною прикладкою А Прилетів до нас здалека чорногуз, або лелека. Б Часом качка в повітрі дзвенить, чи кажан проти місяця грає. В Я повернусь до тебе, або ти мене більше не побачиш. Г Серце калатанням відлічувало час, але з людей ніхто навіть не поворухнувся. 10 У поданому реченні вжито слово-речення, вигук (пропущено розділові знаки) А Так ви учень Івана Савича по всіх талантах. Б Авжеж Катерина її побачила, і рука її завмерла, щоб випадково не струсити бджолу. В Що ж тільки той ненависті не знає хто цілий вік нікого не любив. Г Так ніхто не кохав. 11 Уточнювальним членом ускладнено речення (розділові знаки пропущено) А Увечері за ставком як солоко співає соловейко! Б Я колись мріяв стати льотчиком ще в п'ятому класі. В У травні на Хрещатику каштани білим цвітом пишаються. Г У спеку на ялтинських пляжах тьма-тьмуща людей. Д Односельці вирішили зібратися вранці біля млина. 12 Уточнювальним членом не ускладнено речення (розділові знаки пропущено) А Високо в небі у прозорому надхмар'ї виблискували в променях сонця чайки. Б У Корчуватому під Києвом рік сорок другий ожеледь зима. В Коло самого дому під вікнами росли кущі жовтої акації купи мальви. Г Там у сузір'ї Саламандри твій коханий бив тобі чолом. Д Під час лютих осінніх штормів на Чаїному знаходять собі притулок рибалки.

Відомий філософ доби Відродження сказав: «Рослина без коріння всихає, людина без минулого не живе».                                                          Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.Майбутнє. В цьому слові є своя неприхована таємничість. Кожен із нас проживає своє життя так, як вважає за потрібне, але все ж таки усвідомлює – без минулого немає майбутнього. А що ж для нас є минулим? Славне буття наших пращурів, закрита і понівечена наша історія за часів радянської влади чи, може, не така вже далека історія нашої незалежної держави? Що з цього ми маємо пам’ятати і чи мусимо?

Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати. 

Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».

Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.

Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.