Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Вправа 1. Спишіть безсполучникові складні речення, підкресліть граматичні основи. Визначте, у яких реченнях частини однорідні, а в яких - неоднорідні. Накресліть за зразком схеми речень, зазначте смислові відношення між їхніми частинами. ЗРАЗОК. Мені здається: твої очі в мою душу світять з вишини (В. Сосюра [ ]: [ ]. Пояснювальні. 1. Вишня губить листя на причілку хати, журавель колодязний трубить у мерзлу синь (В. Боровко). 2. Там мати залишилася самітня: синів на фронт покликала війна (Д. Луценко). 3. Людство не усвідомить себе як єдине ціле - не буде йому добра (О. Гончар). 4. Мені снилось: я мельник в старому млині (М.Рильський). 5. Бринять бджолині крила, гудуть вулики у виноградних лозах, задушлива спека повисла в саду (В. Кучер). 6. Розпочалися жнива - будь скупішим на слова (Нар. творчість). 7. Забіліли сніги навколо Києва, загуляли хуртовини (О. Довженко). Вправа 2Поміркуйте, зі скількох частин складаються подані безсполучникові складні речення. 1. Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрянець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під деревами (Л. Тендюк). 2. Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста (Б. Симоненко). 3. Заходило сонце, у вузеньких хутірських вуличках стояла червона курява, в садках варилася на триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука (Г. Тютюнник). Вправа 3Розв'яжіть тести. Вкажіть складне безсполучникове речення: А.Стародавня Ольвія давно їх цікавить обох, давно їм хочеться досліджувати, розкопувати її. Б. Як раніше, осінь соковита викликає спомини й пісні. В. За вікном дерева волохаті і не видно в тумані зірок. Визначте, до якого типу належить речення "Хороша в зірок мова, багата і ясна, Та тільки невідома філологам вона" (Леся Українка): складносурядне; складнопідрядне; безсполучникове. Вкажіть безсполучникове складне речення з неоднорідними частинами. Пам'ятайте: людина з природною усмішкою і сама стає бадьорою та життєрадісною (Із журналу). Шматочок сині в неба позичаю, в проміння сонця - нитку золоту (А. Клюско). Обнімає ніч зорю за плечі, синьо посміхається зоря...
Одного разу Василько, Іванко, Сергійко та Марійка вирішили піти у ліс, погуляти.
Ось вони прийшли. Друзі взяли з собою пікнік та почали їсти. Враз з кущів вилізли малятка - звірятка це зайчики - побігайчики, лисичка - сестричка та вовчик - братик, а ще зверху на гіллі сиділи пташки.
Сергійко взяв камінець і почав кидати у птахів, а Марійка, Іванко та Василько почали скріз розкидувати сміття. Звірі це все бачили, а ж раптом зайчики кажуть:
- Чому ви розкидуєте сміття? Вам що це подобається?
- Хто це заговорив? - Здивувалися діти.
- Це ми, зайчики - побігайчики!
- Чого вам треба? - Запитав Сергій.
- Ми хочемо щоб ви перестали смітити! Ви забрудняєте ліс! - Так так! - підказала лисичка. - Ми не хочемо усе своє життя жити в цьому бруді!
- Ну добре! - Сказали друзі та почали збиратися.
Ось було б так, як би звірі могли говорити!
Я очень старалась