Есе на тему : мій улюблений куточок україни (10-12 речень)

безперечно, у кожного з нас є улюблений куточок україни. в одного це величний, пишний київ або красуня полтава, в іншого — тихе взимку і гомінко влітку приморське селище або ж мальовничий закарпатський хутір. а у мене цей куточок — демківці (є таке село у житомирській області), хоча живу я у великому місті. щороку я проводжу у демківцях майже все літо. там я пізнаю справжнє життя: не книжкове, вигадане, а таке, яким воно є — звичайне, реальне, без прикрас. не обминають мене і клопоти, пов’язані з життям у сільській місцевості: рано , ходжу по воду до криниці, бабусі по господарству тощо.

саме там я побачила «народження» хліба: від зерна до паляниці. у моєї бабусі дуже великий город. одну третину його займає городина, другу третину — трава на сіно (до речі, сіножать — тричі за літо). а третя частина — пшениця.на початку серпня розпочинаються жнива. усі родичі збираються і разом жнуть (серпами! ) пшеницю по черзі у кожного. колоски в’яжуть у снопи, скирдують, потім молотять і везуть на млин. з отриманого борошна бабуся протягом року пектиме запашні паляниці, смачні струделі, пиріжки та пампушки. маю зізнатись — нелегка хліборобська праця. (після усього побаченого до хліба ставишся зовсім інакше). адже все відбувається так, як описано у творах українських класиків xix століття. нічого не змінилось! і це сьогодні, у добу високих комп’ютерних технологій!

у демківцях я почуваюсь дуже комфортно, адже демківчан зовсім не цікавить, у що ти одягнутий, яку школу (елітну чи звичайну) відвідуєш. для цих простих людей передусім важливо, щоб ти був людиною та вмів працювати.

до речі, у демківцях ще є хати, вкриті соломою, на стріхах яких живуть лелеки. ще існує звичай не замикати будинок, коли йдеш із дому: просто до дверей притуляють коромисло — на знак того, що вдома нікого нема. і, повірте, ніхто не зайде і нічого не візьме.

це інше життя, інший вимір. можна було б ще довго «освідчуватись» у коханні демківцям, але чи є сенс? я скажу просто: для мене це найулюбленіший куточок україни.

1.нора-гора.  я на гору круту крем’яную буду лазити   кожного   дня. 2.замет-намет.коли   вінбув   в   наметі   він   чув   звуки неба,моря, птахів і   землі. 3.білка-гілка.гілка є   на   кожному   дереві   на   і   на   груші,і   персику,і   яблуці,і   сливі. 4.пічка-річка   .існує поділ річок за джерелами живлення снігове, дощове, ґрунтове, льодовикове.5.гадати-падати.   всі   малі ,старі , дорослі. 6.калина -малина. у лісі росла  рожева і соковита  малина. 7.півень-рівеньна   новий   рівень   знань   перейшов і олег і   ольга.

Зима. зима – чарівна пора року. мені подобається, коли надворі ясна морозна погода та падає сніг. на вікнах з’являються вигадливі малюнки коли все навкруги стає білим, здається, що ти потрапив у зимову казку. взимку можна кататися на санках, лижах, гратися в сніжки та ліпити сніговиків. коли взимку надворі сильний мороз, то спочатку навіть не хочеться виходити з дому. проте коли йдеш по засніженій вулиці, а сніг під ногами весело скрипить, на серці стає так радісно! головне в таку погоду – не стояти довго на одному місці. коли рухаєшся – ходиш, бігаєш, катаєшся на санках – замерзнути неможливо! у січні ми відзначаємо найцікавіші свята – новий рік та різдво. у цей час збираються всі близькі та друзі, а мама готує смачні страви. мені подобається, коли підчас зимових свят у вікнах усіх квартир мерехтять різнобарвні лампочки. найприємніше в новорічних святах – дарувати та отримувати подарунки. колись я вірив, що їх приносить дід мороз і писав йому листи. проте й отримувати дарунки від батьків дуже цікаво! зима дарує нам багато краси та веселощів. незважаючи на холоди, можна проводити час з користю для здоров’я, а також більше уваги приділити своїм близьким людям. а крім того, варто пам’ятати, що зима невічна і скоро прийде тепла, лагідна весна.