Речення зі словом -відпочити лежачи

втомившись мама вирішила відпосити лежачи на девані

 

ответ:

люба чарівнице осінь!

ось вже декілька днів, як ти прийшла до нас у гості. кажуть, що гарна погода триматиметься до кінця вересня, але якщо б були дощ, вітер чи навіть заморозки, я б усе одно дуже чекав (чекала) на зустріч з тобою, моя улюбленице. так, звісно, восени потрібно рано прокидатися, йти до школи, робити є завдання. однак яке диво барв, кольорів, смаків та відтінків є мене усюди, куди б я не поглянув (поглянула)! дерева стоять у яскравому жовтогарячому вбранні, мерехтять дрібним листям, а тварини у лісі клопочуться, хочуть знайти собі житло, щоб спокійно перечекати зиму.

саме тому, ніжна, ласкава осінь, я так люблю тебе. ти робиш цей світ більш різнокольоровим та приємним.

з найкращими побажаннями,

своє ім’я.

объяснение:

звертання:

1. люба чарівнице осінь

2. моя улюбленице  

3. ніжна, ласкава осінь

вставні слова:

1. кажуть

2. звісно

однорідні додатки:

1. дощ, вітер чи заморозки

2. барв, кольорів, смаків, відтінків

однорідні присудки:

1. прокидатися, йти, робити

2. стоять, мерехтять, клопочуться, хочуть

однорідні означення:

1. більш різнокольоровим та приємним

План 1. людина і природа. 2. стихійні лиха. 3. любіть природу! багато століть тому, людина цілком залежала від природи. вона була безпорадною перед сильною зливою, пожежами лісів, виверженнями вулканів… але вона жила в єдності з природою. вона була вдячною за їжу, що давав оточуючий світ, та за придатні умови для існування. людина була чутливіша для природних ритмів, адже їй це вижити та пристосуватися до можливих природних змін. сьогодні здається, що людина нарешті перестала залежати від природі. ми починаємо вірити в ілюзію, що нібито ми самі по собі, окремо від неї, що ми підкорили її, поставили собі на службу. цьому здебільшого сприяє технічний прогрес. ми навчилися створювати геніальні механізми, модифікувати їжу з незрозуміло чого, ми влізли навіть у днк людини та програмуємо її генетичний код, ми навчилися створювати дітей «під заказ» - з пробірки. та чи це дає нам привід для гордості? насправді ми залишилися на рівні доісторичних людей, з однією різницею, що майже остаточно втратили зв'язок з природою. ми також безпорадні перед обличчям стихійних лих. проти цунамі, потужних землетрусів або торнадо безсилі усі наші наукові розробки. ми в змозі лише приблизно передбачити час катастрофи, але не знешкодити її. вулкани, що вивергаються й сьогодні,і також не питають для цього дозволу. а ми тільки й встигаємо евакуювати наступну порцію жителів небезпечних регіонів. можливо, пора забути про свою надуману велич, відволіктися від своїх новомодних гаджетів та повернутися обличчям до землі, природи та нарешті усвідомити, що ми є одним цілим. ми пов’язані глибше, ніж можемо собі уявити. ми маємо шанувати її, берегти та любити. можливо тоді, і самі нарешті зможемо еволюціонувати як вид.