Через дефіс треба писпти всі прислівники в рядку: а) по/нашому, в/нічию, ледве/ледве, сяк/так; б) з/рештою, врешті/решт, хтозна/куди, вряди/годи; в) мало/, віч/на/віч, десь/інколи, по/латині; г) десь/то, як/раз, як/небудь, будь/коли; д) по/даое, по/трое, по/друге, по/сучасному;

відповідь в. - мало-, віч-на-віч, десь-інколи, по-латині

Усі люблять ялинку. люблять не як дерево, яке потрібно посадити, доглядати, ростити. ні, всі люблять зелену красуню, як символ нового року. тоді її рубають, несуть додому, ставлять у кутку і починають прикрашати яскравими іграшками, дощиком, серпантином. протягом усіх святкових днів ходять коло неї, радіють, сміються. а коли свята закінчуються, просто викидують її, як річ, що засмічує помешкання. василько жив з батьком край лісу. батько у нього був лісником, поважною людиною. якось василько побував в гостях у родичів у місті. якраз були новорічні свята, в квартирі стояла пишна зелена красуня, розцяцькована іграшками, цукерками і мандаринками. і так василькові це , що вирішив він на другий рік і собі вдома так зробити. і от підійшов непомітно кінець року. наближалися зимові свята. василько почав канючити у батька, щоб той зрубав йому гарну ялинку у лісі. "їх же так багато", - просив хлопчик. тоді батько пішов з хїлопцем у ліс, до найгарнішої ялинки і  розповів хлопцеві, як багато часу треба, щоб з маленької насінинки виросло таке  велике гарне дерево, і як швидко воно гине, якщо його зрубати. "зрозумій, василько, свята минають швидко, і ялинку викидують на смітник. невже тобі не шкода такої красуні? вона ж теж відчуває біль. це все-одно, ніби ти візьмеш додому маленьке пташеня з гнізда, пограєшся з ним, і викинеш на смітник, бо воно загине.  " і василько зрозумів. він підійшов до ялинки, обійняв її і прошепотів : "рости далі, ялинко, я не хочу, щоб ти померла." так, лісову красуню люблять усі. але задумайтесь,    чи справжня є ця

Усі люблять ялинку. люблять не як дерево, яке потрібно посадити, доглядати, ростити. ні, всі люблять зелену красуню, як символ нового року. тоді її рубають, несуть додому, ставлять у кутку і починають прикрашати яскравими іграшками, дощиком, серпантином. протягом усіх святкових днів ходять коло неї, радіють, сміються. а коли свята закінчуються, просто викидують її, як річ, що засмічує помешкання. василько жив з батьком край лісу. батько у нього був лісником, поважною людиною. якось василько побував в гостях у родичів у місті. якраз були новорічні свята, в квартирі стояла пишна зелена красуня, розцяцькована іграшками, цукерками і мандаринками. і так василькові це , що вирішив він на другий рік і собі вдома так зробити. і от підійшов непомітно кінець року. наближалися зимові свята. василько почав канючити у батька, щоб той зрубав йому гарну ялинку у лісі. "їх же так багато", - просив хлопчик. тоді батько пішов з хїлопцем у ліс, до найгарнішої ялинки і  розповів хлопцеві, як багато часу треба, щоб з маленької насінинки виросло таке  велике гарне  дерево, і як швидко воно гине, якщо його зрубати. "зрозумій, василько, свята минають швидко, і ялинку викидують на смітник. невже тобі не шкода такої красуні? вона ж теж відчуває біль. це все-одно, ніби ти візьмеш додому маленьке пташеня з гнізда, пограєшся з ним, і викинеш на смітник, бо воно загине.  " і василько зрозумів. він підійшов до ялинки, обійняв її і прошепотів : "рости далі, ялинко, я не хочу, щоб ти померла." так, лісову красуню люблять