Гігантський-фонетичний розбір-по буквам-

[г'іганс'кий] (у вимові звук т випадає, але на письмі позначається)

[г']  —приголосний,пом"якшений,шумний, дзвінкий

[і]  — голосний, ненаголошений

[г]  —приголосний,шумний, дзвінкий

[а]  — голосний, наголошений

[н]  —приголосний,сонорний, носовий

[с']  —приголосний,м"який,шумний,глухий

[к]  —приголосний,шумний,глухий

[и]  — голосний, ненаголошений

[й]  —приголосний,сонорний

 

 

у кожної грамотної людини є своя бібліотека. сюди входять книги, які їй належать. у когось бібліотека велика та серйозна, набувається довгими роками. наприклад, велика бібліотека у мого дідуся. у нього в шафах зберігається багато спеціальної літератури з , фізики, техніки тощо.

зазвичай я користуюся книгами своїх батьків. серед них багато художньої літератури, класики, яка вивчається в школі. але у мене є також своя власна бібліотека, правда, невеличка. вона стоїть на окремій полиці. вона складається з тих книг, які мені дарують на свята.

більшість цих книжок - історичні романи, романи - «фентезі», а ще історичні енциклопедії з картинками. я люблю читати про пригоди людей у ​​минулі епохи, а ще про реальних історичних героїв. мої друзі та родичі всі знають про моє захоплення та намагаються дарувати мені книги з цієї теми.

правда, в мою колекцію «затесалося» кілька інших книг: учбових, детективи та «жахи» про вампірів. а ще два шикарних ілюстрованих тома поем шевченка, видані ще за радянських часів. їх мені подарувала бабуся. всі книги в моїй бібліотеці - прочитані.

по тому, яка у людини бібліотека, можна судити про його особистість якщо там суцільні «бандитські» трилери та дурні еротичні романчики, значить, інтереси в людини відповідні. а ось маленька бібліотека ще не означає, що людина мало читає . адже деякі люди користуються електронними книгами, а інші беруть їх у бібліотеці, щоб не зберігати їх вдома та не витрачати зайвих грошей.

Как вариант : є в нашому класі один собі такий хлопчина: не те, щоб дуже смішний, але добряче кумедний. і трапляються з ним частенько всілякі весели речі.от про одну таку смішнючу пригоду я вам і розкажу.     за звичай ми снідаємо в шкільній їдальні і частенько нам на сніданок варені яйця.  наш, так би мовити, класний силач щоранку  бив   тим в круту звареним яйцем собі  по лобі, щоб похизуватися, який він сильний і як справно він розбиває яйце. от і нашому смішному хлопцеві теж закортіло похизуватися і одного сніданку, він, недовго розмірковуючи, вирішив відтворити цей номер. трюк, я вам скажу, був іще той-ми всім класом мало не луснули зо сміху. на його нещастя в той день яйця нам подали в зм"ятку. отож, після того, як він зі  словами : " дивіться як я можу! "  гордо луснув себе яйцем по лобі, все його обличчя вкрилося жовто-білими кольорами із залишками шкаралупи. просто новонароджене каченя ! він теж сміявся з нами, адже такий неочікуваний  збіг обставин годі було собі і уявити!