Виписати невеличкий абзац з книги про другу свiтову вiйну

осінь це неймовірна пора року. все вкрито чудовим різнокольоровим килимком. прогулюючись я,здавалось, не могла відірвати очей від такої краси. дерева вбралися в бездоганний одяг. можливо, навіть кращий ніж у відомих дизайнерів. берізки вирішили показати свої зачіски усім людям. вони опустили свої золотаві коси донизу, щоб всі могли бачити таку красу. кожний листочок своїм шелестінням створював певний звук. і їх поєднання створювало мелодію. немає сумніву, що кращої мелодії я й не чула. на жаль, день пролетів дуже швидко, але в мене залишилось багато вражень.

  здається, осінь-це найкраща пора року!

все що великими буквами вставні слова.

Взимку багато різних розваг. і всі діти люблять розважатися. можна кататися на ковзанах,лижах,санчатах.гратися в сніжки,ліпити снігову бабу. також багато хто любить гратися в хокей.                                                                       але я,люблю розважатися взимку зі-своїми батьками.кожної зими, тільки випаде пухкий сніг, ми їдемо за місто спускатися на санчатах з гірки. як довго ми чекаємо вихідного дня.а особливо переживаємо, що розтане сніг. але тільки прийде неділя і ми вранці погрузимо до машини санчатч та лижі,всі наші переживання забудуться , як страшний сон. і ось, ми всі з великим нетерпінням   сидимо мовчки в машині мов боємося, що щось може зруйнувати наші сподівання. навідь моя молодша систра, яка завжди крутиться, пищить, вередує,сидить тихенько,мов мишка. я посміхнусь згадуючи переживання мама чи тепло ми одягненні,чи достатньо вона взяла їжі. адже саме головне, що ми всі разом їдемо до нашого таємного місця.                               і ось всі сподівання здійснилися! ми приїхали до нашої улюбленої гори. швидко виймаючи санчата я взлітаю по крутій горі до самого її верха.сі на санчата і личу до низу. і в обличча мені летить   холодний сніг, який миттю розтає і стікає по моїх щоках . я личу на своїх санчатах сміючись від задоволення.а холодний вітер обвіває облича,здається,що відервусь від землі і полечу у синє небо.але ось уже і кінець, цому диву, гора закінчилась зупиняюсь,хватаю мотузку і мершій знову на гору. а там мама з молодшою систрою зліпили смішного сніговика, а десь вдалені,минаючи кущі та дерева граційно спускається на лижах тато. і мені так добре на душі та весело, що моя родина така любляча та дружня. і як добре що взимку так багато різних веселих розвах.