1. узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів у реченні (розділові знаки пропущено): а кожна людина свято береже у своїй пам’яті все, що її з дитинства і рідну хату і батьківський поріг і своє місто чи село (і. цюпа б старі верби кущі лози тихий надбережний очерет усе яскраво відбивалося у воді (а. шиян). в були там різні дерева і дуби широкочолі і липи запашні й тремтячі осики (олена пчілка). г український степ по-своєму чарівний і величний (і. цюпа). 2. однорідними додатками ускладнено речення: а лечу на дикому коні в краї таємні та незнані (олександр олесь). б неначе човен в синім морі то виринав, то потопав (т. шев- ченко). в місяць пливе оглядать і небо, і зорі, і землю, і море (т. шев- ченко) г і зорі, і птиці, і трави з росою вітають мене (в. сосюра). 3. укажіть ускладнювальний елемент речення (замість крапок поставте пропущені літери). пісня ширит..ся, росте, ро..ливається на вечірніх просторах дніпра (о. довженко). а звертання; б відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом; в вставні слова; г однорідні присудки. 4. вставне слово вказує на джерело інформації в реченні: а даруйте на слові, мені важко вас зрозуміти (панас мирний). б кажуть, сніг на полі — хліб у коморі (народне прислів’я). в безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік (о. кор- нійчук). г ніжність, наприклад, описати не можна (в. собко). 5. вставне словосполучення має місце в реченні: а чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий (леся українка). б я, правда, ніколи не вважав оригінальність самоціллю (м. рильський). в хоч, правду кажучи, юнак у душі не вважав спів за професію (і. ле). г на жаль, у нас не прийнято писати культурних історій міста (в. шевчук).