Письмовий твир розповидного характеру з елементами роздуму в художньому стили у чому полягягае гиднисть людини

Єдиний скарб у тебе – рідна мова. заклятий для сусіднього хижацтва. вона твого життя міцна основа, певніша над усі скарби й багатства. (п. куліш) мова - це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. мова - це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам'ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу. олесь гончар * * * людина, яка втратила свою мову, - неповноцiнна, вона другорядна в порiвняннi з носiєм рiдноï мови. павло мовчан * * * хто не любить своєï рiдноï мови, солодких святих звукiв свого дитинства, не заслуговує на iм'я людини. й. г. гердер * * * рiдна мова на чужинi ще милiшою стає. павло грабовський * * * мова - це великий дар природи, розвинутий i вдосконалений за тисячолiття з того часу, як людина стала людиною. кiндрат крапива * * * поки жива мова в устах народу, до того часу живий i народ. i нема насильства нестерпнiшого, як те, що хоче вiдiрвати в народу спадщину, створену незчисленними поколiннями його вiджилих предкiв. костянтин ушинський * * * народ, що не усвiдомлює значення рiдноï мови для свого вищого духовного життя i сам ïï покидає й вiдрiкається, виконує над собою самовбивство. шафраник * * * найбiльше i найдорожче добро кожного народу - це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає i своє давнє життя i своï сподiванки, розум, досвiд, почування. панас мирний * * * хто ясно думає, той ясно i говорить. буало * * * мова - духовне багатство народу. василь сухомлинський * * * мова - втiлення думки. що багатша думка, то багатша мова. любiмо ïï, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! борiмося за красу мови, за правильнiсть мови, за приступнiсть мови, за багатство мови.. максим рильський

привіт павлусе!

я прочитала у творі як ти живеш.це для мене якось дивно.нас батьки виховують бути працьовитими,дружелюбними, іншим.а ти навіть лінувався ходити на прогулянку - так жити неможна.не можна надіятись на те, що бог тобі щось пошле при цьому не старатися та не добиватися самостійно цілей.добре, що тобі пощастило коли кинули у вікно мертвого хорта, а він розсипався у дукати. потрібно щось робити,а не ледарювати! тобі пощастило в житі адже на все воля божа. якщо бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув що таке лінуватися! раджу тобі зміни своє життя в кращу сторону!

14.02.2017р.                                                                                                                                            з повагою (своє ім"я)