Написать сочинение на тему: "общественная деятельность - это зов души" ?

мені здається, що нема у світі людини, яка байдуже ставилася б до музики, адже в ній втілене все прекрасне, світле, добре і вічне.  у нашій сім’ї немає музикантів-професіоналів. усією родиною ми відвідуємо оперний театр імені м. лисенка. я дуже люблю слухати класичну музику й. баха, л. бетховена, в. моцарта, ф. шуберта, ф. шопена. музика завжди з людьми — і в радості, і в горі. вона може не тільки впливати на наш настрій, але й проникати у внутрішній світ кожного з нас, відкривати для нас невідомі духовні пориви.

мій улюблений композитор — л. бетховен. саме в його творчості класична музика досягла своєї вершини. мій улюблений твір — «місячна соната» л. бетховена . він цікавий тим, що сповнений глибокого ліризму. спочатку музика звучить спокійно, тихо, ніжно, лиш де-не-де чуються насторожені звуки. дуже вражає місце, коли звуки передвіщають негоду, що наближається. спочатку тихо, а потім сильніше і сильніше звучать вони. композитор переконує слухача, що вже буря. потьмарилось небо, закривши свинцевими хмарами срібний місяць. розбурхані  хвилі піднімаються високо вгору, вдаряються об коріння і розлітаються тисячами краплин. увагу є гуркіт грому, що чується в музиці. вона ніби зривається з клавіш і летить у зал, наповнюючи його стогоном. та враз грім зникає, і знову звучить ніжна мелодія. яскраво ллється місячне сяйво в мою душу та звучать уже затихаючі тривожні звуки.

у своїй сонаті бетховен передав боротьбу прекрасних і чистих почуттів людини з сірою буденщиною. мелодія заворожує, примушує замислитися над життям і його швидкоплинністю. сонату треба вміти слухати, треба навчитися сприймати і розуміти її виражальну мову. а розуміти виражальну мову музики треба так, як художню книгу, яку ми читаємо. соната дарує хвилюючі душевні переживання. я сприймаю її як щось дуже високе, іноді загадкове і незбагненне, але таке прекрасне.

Клены оделись в багрянец. они стоят, задумавшись, на опушке, словно грустят о том, что пришел октябрь. иногда тихонько роняют свои резные листья. внезапный порыв ветра безжалостно срывает осеннюю красу с грустных кленов.  как выглядят золотые березки среди зеленых сосен. они опустили ветки и печалятся, что скоро придут холода. похожие на огромных великанов, раскинув ветки, стоят желто-зеленые дубы. высоко в небе звонко курлычут журавли. они собираются в стаи и летят на юг. где-то в вышине перекликаются дикие гуси. в родных краях становится холодно, и они вынуждены лететь туда, где тепло. только воробьи летают вокруг и звонко чирикают, потому что им некуда спешить. осень постепенно отдает свои права зиме. утром уже холодно, появляется первый иней. днем солнце старается прогреть но, наверное, ему уже не хватает сил. во всем ощущается морозное дыхание  зимы. за ночь на собрались тучи, а утром, словно пух, из них посыпались первые легкие снежинки. они кружились в танце и застилали землю белоснежным ковром. от этого волшебного снегопада на душе было и радостно, и грустно.  утром выглянуло, и снег понемногу стал таять. так бывает всегда, ведь это только первый снег!