Ть будь- речення, випишіть дієслова, згрупувавши їх за ознакою перехідності/неперехідності. 1. усі, навіть найдрібніші, приємності, які ми робимо комусь, не забуваються (н. гербіш 2. розгадував я шелест яворів (в. крищенко). 3. ми з осінню зіграєм в дві руки цю увертюру для стрімкого падолисту (с. костюк). 4. з небокраю очей не звожу, де завії танцюють (л. сердунич) 5. усе віддати можна у ремонт, — авто, годинник, одежину з але найбільша марнота з марнот — полагодити знівечену душу (м. жайворон).

найгрізніше мовчить гроза (симоненко).

щирі нотки невдоволення власним характером проривалися у марка тільки в розмовах  віч-на-віч з аркадієм  (о. копиленко).

здалеку   повіяло вогкістю, недалеко була мета (ю. яновський).

усі вулиці вербівки ніби навмисне обсаджені вербами (і. нечуй-левицький).

повстанці просувалися дуже обережно (с. скляренко)

тихо пливе блакитними річками льон. (м.коцюбинський)

сріблясто мерехтить угорі чумацький шлях (і. коваленко).

на мілині не тягне вглиб (г. чубач).

я тобі навдивовижу жовту квітку покажу! (д. павличко).

там павук снував туди й сюди своє мудре мереживо (б. грінченко).

  сніг січе безперестанку, січень трудиться ізранку (м. познанська).

вони знову жили в дрездені (о. іваненко);

на узбіччях шляху по-дитячи зворушливо засиналакульбаба (м. стельмах);

холодно було (а. головко);

їхали деякий час мовчки (о. гончар);

ми посівали щедро і старанно (б. харчук).

Мій край самий найгарніший. він має неповторну красу. дерева, що оточують цей край, мають зелені крони, а коли наступить зима, то вони покриваються білою ковдрою, неначе, якась королева лісів наділа на себе нареченну сукню. а про річку я навіть і говорити не буду. вона така гарна, що коли тільки краєчком подивишся на неї, то завмирєш на місці і не можеш зрозуміти де ти? , почнеш думати, як бог міг створити таку гарну, ні, божественну ! небо завжди в моему краю голубе, а коли закат,то воно переливається різними барвами, неначе потрапив у казку.мій край має саму неповторну красу!