Верес и бджоли. Йду спокійно до лісу. Цвітіння чудного вересу вчуваєтся в прекрасному ароматі повітря, у легкому подиху леготу, у веселкових барвах неба. Верес! На піщаних ґрунтах де зовсім не цвіте ніяка квітка. Там владарює верес? Від його фіолетового цвітіння не сховатися ніде: ні в затінку дерева, ні на узліссі, ні в гуавині. Його маленькі привабливі ліхтарики мов просвірдліють тобі душу свідомість. Перед очима у єство: гейзери цвіту, фонтани, каскади райдужного входять холоднувато-гарячого багаття сяєва. Дикі бджоли добросовісно пораються на віддалених ділянках в глибинах, у пухах і нетрищах, запасаючись нектаром на зимівлю, и свійські літунки господарюють на околицях, беруть взяток похапцем, поспішають, незабаром знову задощить, затуманить, загрозує, натрусить листя приб'є цвіт. А тоді вже верес буде бляклий, сірий, нудний. Ні взятку з нього, ні вигляду!
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Ть будь-ласка зробити тези для тексту історія письма письмо виникло в глибокій давнині через необхідність передавати думки та історичний досвід іншому племені та потомкам. найдавнішими його є послання й надмогильні написи. з розвитком людського суспільства письмо розвивалось і вдосконалювалося.найпершими засобами утримання в пам’яті певної інформації були предмети природи. сюди належать мисливські попереджувальні знаки та символіка самих предметів, уміння читати по слідах.широко відомо, що символом миру була люлька, яку по черзі курили представники ворогуючих племен. символом дружби та знаком щиросердечного привітання в слов’янських племен вважалося піднесення гостю хліба й солі. геродот розповідав, що скіфи відправили персам жабу, мишу, птаха й п’ять стріл. це «предметне» послання слід було трактувати так: «якщо ви, перси, не вмієте літати в небесах, як птах, скакати по болотах, як жаба, і ховатися під землею, як миша, ви всі загинете від наших стріл».предметна символіка була передісторією письма. першим історичним видом письма була піктографія, тобто малюнкове письмо. піктограми - одиниці такого письма - видряпувались, а потім і малювалися на стінах печер, на скелях і каменях, на рогах і кістках тварин, на бересті. класичним прикладом піктографічного письма може слугувати прохання семи індійських племен, подане в січні 1849 року президентові сша. спереду - вождь журавлиного племені. невелика рисочка від очей глави делегації направлена на президента, а лінія, яка йде від його очей униз до озер, указує на предмет прохання. племена просять дозволити їм переселитися з верхнього озера на нижні озера.коли постала необхідність обліковувати державне майно й видавати закони, виникло ідеографічне письмо. найдавнішими ідеографічними системами були єгипетська, шумерська, китайська, ацтекська, майя. так, у єгипетському ієрогліфічному письмі й у шумерському клинописі поняття води передавалося хвилястою лінією; поняття сонця в шумерському й китайському письмі зображувалося колом з крапкою.на відміну від піктографії та ідеографії, буква не має предметно- понятійного змісту. «значення» букви є вказівкою на звук чи склад, який необхідно вимовити, щоб назвати слово чи його частину. наприклад, українська буква ч позначає звук [ч], а буква ю (наприклад, на початку слова) позначає звуки [й] та [у].піктографія - перший історичний вид письмапотреби суспільства викликали прагнення спростити написання букви та зробити процес письма більш швидким. але не можна стверджувати, що історія письма - це лише історія символічних малюнків, знаків і накреслення букв, адже це ще й історія становлення сучасних алфавітів, графіки й орфографії мов (3 посібника
Объяснение:
Беркутів почалася з однієї делікатної деталі: права власності на землю. За (не)написаним сюжетом підписав одного дня князь Данило (Галицький) указ: дарую боярину Тугару Вовку землі Тухольщини в українських Карпатах — і понеслось.
Вже тоді у XIII столітті існував такий собі квазіринок землі і для князя у цьому випадку працював принцип «чия держава, того і землі». Земельного кадастру, свідоцтв на право власності та подібних юридичних речей тоді ще не існувало. «Заслужив в мене боярин, чому б не подарувати йому трохи землі?», — десь так приблизно подумав князь і підписав відповідний документ.
Воля глави держави тоді — безумовний закон. Ніхто з його «адміністрації» не збирався з’ясувати, хто давним давно вже володіє цією територією. Формально все просто: в кого документ, той і правий. Так частина державної землі стала приватною, але питання: де була лінія розмежування між державною власністю князя і муніципальною владою громади села Тухля?
Приїздить зарозумілий боярин тепер на свої землі і з’ясовує, що на практиці все трохи інакше: громада Тухлі нічого про це не знає та не збирається підкорятися його волі. Місцеві продовжують випасати овець, ходити на полювання та жити вільним життям як і раніше.