Виправте неточність у вживанні займенників. син розповідав про друга. він учився у вузі.

ответ:

син розповідав про товариша.

він навчався у вузі.

объяснение:

Якось одного разу зустрілися двоє друзів. - привіт, андрій! - привіт, катруся! - як справи? - все добре - а ти вже обрав професію, ким хочешь стати у майбутньому? - спитала дівчинка - останій час я думав над цим. а ти вибрала? - звичайно, я обрала тільки я не знаю, що вибрати. чи фотографа чи вчителем. а ким ти хочешь бути? - я вчора все обдумував та вирішив, стати екскурсовод - сказав андрій - а чому ти цю професію обрав? - запитала катруся - тому що, знати все цікаве це дуже добре. і розповідати усім хто не знає - зрозуміла - пока! мені потрібно вже додому! - пока! до зустрічі!

людське неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

люди, їх мі усі вони зовсім різні й чимось неповторні. вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у цій пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»

бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.