Ть написати твір на тему: «що посієш-те й пожнеш» з прикладом з літературного оповідання

ответ:

василь сухомлинський, оповідання "що посієш, те й пожнеш"

объяснение:

одного разу до нас прилетіли голуб і голубка. сіли на ґанку та й воркочуть. ніби дивляться на мене й щось просять. я поліз на дах, відчинив маленьке віконце. голуби заховалися в нього. я виніс їм зерна, вони поклювали й знову сховались у віконці.

наступного ранку я знову погодував їх і поставив коритце з водою. а потім було так — коли погодую, а коли й забуду. більше було таких днів, що я забував погодувати голубів. вони сидять на ґанку, дивляться на мене, а я все кудись поспішаю. коли це йду, а голуб летить наді мною, немов збирається на плече мені сісти. я думав, що голуб грається. і не догадався, що йому їсти хочеться.

а то якось уранці бачу — голуби сидять на подвір’ї в сусідів, і маленька дівчинка оля годує їх. а батько ставить на стовпі маленьку хатку — голубник.

боляче мені стало. кликав я голубків, кликав, але вони більше до мене не прилетіли. поселилися в голубнику. оля щодня годує їх — і вранці, й увечері. вони полюбили дівчинку: сі їй на плечі, в руки.

що посієш, те й пожнеш — говорить наше українське прислів’я. посіяв байдужість — зневагу. птахи зневажають тих, хто байдужий до них.

Не дивись на чоловіка, а на  його  діло. коли б свині крила,  вона  б і небо зрила. роботі як не сядеш на шию, то  вона  тобі сяде. хто  багато робив,  той  і багато знає. хто  в роботі,  той  і в турботі. хто  рано підводиться, за  тим  і діло водиться. хто  робить кревно,  той  ходить певно. хто  що вміє, то і сіє. хто  що знає, тим і хліб заробляє. хто  землю удобряє,  тому  й земля повертає

Усі люди різні. Кожен має свій індивідуальний набір рис, як позитивних, так і негативних. Не існує абсолютно поганих чи добрих людей. Усі мають світлу й темну сторони душі. Тож не можна сказати, що порядною є та людина, яка володіє лише позитивними рисами. Та й чи існує така людина взагалі? Порядною є та людина, яка прагне вдосконалитися, позбутися своїх вад.

Відтак, порядність не є синонімом моральної досконалості. Відповідь на питання, що таке порядність, криється у корені самого слова. Як на мене, порядність – це швидше моральна послідовність, відповідальність. У порядної людини за словами йде діло, причому одне з одним співвідноситься без коливань.

Порядна людина завжди дотримується своїх обіцянок, уникає образ і не завдає шкоди ближньому навмисно. Порядна людина силою свого духу все навколо впорядковує, надає лад своїм лише прикладом. ЇЇ внутрішня злагодженість та впорядкованість поширюється й на оточення.

Існує суперечливе питання, чи є порядність вродженою якістю людини, чи її можна виховати впродовж життя. На мою думку, порядність можна розвинути й навіть самотужки. Адже людина, по-перше, просто не може народитися підлою, це суперечить самому життю. А по-друге, усі люди змінюються.

Стати порядною людиною ніколи не пізно. Хтось приходить до цього лише після того, як сам пережив образу та непорядне ставлення до себе.успадковує цю рису, маючи з самого дитинства гідний приклад, не уявляючи собі інакшого життя.

Звичайно, краще, коли людина із самого дитинства усвідомить, що за словом має стояти діло. А взаємоповага та співчуття одне до одного – це запорука того, що порядних людей ставатиме все більше, а наше життя змінюватиметься на краще.