Твір - роздум на тему "ким бути і ким не бути"

яку пору року я найбільше люблю і чому.

природні багатства україни.

українські ліси.

квіти україни.

мій улюбленець зі світу тварин.

яке воно було, те лисенятко?

що мене здивувало в зоопарку.

птахи україни.

краса лебедина.

як тваринам.

до побачення, ластівочки!

ти завжди відповідальний за тих, кого приручив.

рости, ялинко!

річчина хвороба.

покинуте гніздо.

що таке і зірки.

загадки блискавки.

кольорові дощі.

хай б’ється завжди зелене серце природи!

ответ:

объяснение:

напередодні нового року землю вкрила снігова шуба. заблищали, засяяли сніжинки у світлі ліхтарів. люди поспішають додому, несуть пакунки зі смачною їжею та подарунками.

якщо зазирнути в освітлені вікна будинків, можна побачити там вбрані ялинки, іграшки та гірлянди, які світяться кольоровими вогниками. а у великих містах біля високих міських ялинок збирається багато людей, які хочуть зустріти новий рік на святковому гулянні.

у саму новорічну ніч усі розходяться по домівках, по гостях. по темних дорогах зрідка проїжджають тільки таксі, світячи фарами. але я мрію: от би зустріти як-небудь на засніженій дорозі незвичайну процесію. тобто сани діда мороза, якими він розвозить подарунки. це моя фантазія. я уявляю, що ці сани червоні, прикрашені гі, обвішані бубонцями. згідно казці, їх везуть двоє чарівних оленів. усередині саней, серед мішків з подарунками, сидять дід мороз та снігуронька.

може бути, дід мороз зі снігуронькою дійсно їздять дорогами під новий рік, тільки на сучасних аеросанях. або в червоному прикрашеному фургончику, там, де снігу замало для саней. і я мрію їх побачити на власні очі. раптом коли-небудь я випадково визирну у вікно та побачу, як вони проїжджають. або вони навіть приїдуть до мене додому та подарують всій моїй родині подарунки

Уважаю, що природа й справді наш спільний дім — і тому, що всі ми частина природи, певною мірою її діти, і тому, що живемо серед природи..  свідченням цього може бути одвічний потяг людини до природи. хтось не може собі уявити відпочинку інакше, ніж роботу біля землі, вирощування овочів, фруктів чи квітів. хтось прагне обов'язково бодай раз на тиждень виїхати з міста на природу. коли очі стомлюються від роботи, нам радять подивитися на зелень. є щось давнє в людині від-тих часів, либонь, коли ми були залежні від природи, близькі до неї, як дитя до матері. може, тому так ваблять нас дерева й так шкода нам, коли їх нищать. людина прагне знайти у природі той спокій, якого бракує їй у сучасному світі. і так було завжди.  підтвердженням цього є твори м. коцюбинського, який дуже тонко відчував природу. так в новелі "intermezzo" та в романі "тіні забутих предків" зустрічаємо персоніфікацію образів природи. саме в романі автор висловлює думку про те, що природа дарує людині спокій, якого немає в неї у суспільстві, де панує часто ненависть і горе. такий спокій і затишок дарує людині лише рідний дім. от і розуміє людина: природа — це її дім.  саме така думка все частіше є центром численних статей та виступів сучасних науковців, які розуміють, що природу, як рідний дім, треба берегти. наразі вже всі розуміють це, а надто після чорнобильської катастрофи. фукусима сьогодні ще раз нагадує людству, наскільки суворою вона може бути. отож саме сьогодні ця проблема — збереження природи — є найбільш актуальною.  з усього випливає, що природа — це наш спільний дім, який маємо оберігати.