Чи варто переживати за долю україни за твором чорна рада​

ответ:

роман «чорна рада» п. куліша являється видатним явищем в українській літературі, адже ніхто до цього не писав епічних творів на історичну тематику, були популярні лише вірші такого жанру.   пантелеймон куліш не просто пише історичний роман, він відтворює в ньому   ті проблеми, які хвилювали його самого та інших національно свідомих громадян україни. письменнику не байдужа доля рідної держави, він болісно переживає кожну історичну помилку і показує її значення для майбуття.

ми не можемо назвати український народ одним із головних героїв роману. скоріше, тут він виступає тлом подій. лише в окремі моменти народ виходить наперед, вирішує хід подій. на «чорній» раді 1663 року саме народ вирішив долю україни, обравши після смерті богдана хмельницького гетьманом івана брюховецького. зображуючи народ у цій ситуації, автор   наголошує на тому, що національна гідність та свідомість людей настільки пригнічена, що їх так легко   обдурити, зовсім безпідставно пообіцявши кращого життя. куліш не винить у цьому сам народ, він розуміє, що винні ти, хто протягом років принижував його, намагався повністю знищити як націю.

неможливо не звернути увагу на окремі образи людей з народу. окрему увагу є образ божого чоловіка. це кобзар, не жебрак, не       , а справжній патріот, людина від бога. його не приваблює мирське життя, багатство та слава, він не вважає себе калікою. метою життя для нього є розповісти людям правду про те, що діялося і відбувається зараз на україні. не визнає божий чоловік продажності – засуджує тих кобзарів, що стали придворними співцями за об`їдки з панського столу. на мою думку, в образі   божого чоловіка п. куліш показує нам совість українського народу, його сумління.

викликає цікавість і образ василя невольника. цей образ можна назвати неоднозначним. з одного боку – це колишній вправний козак, який знав грамоту, добре орієнтувався і на дніпрі, і в українських   степах. з іншого – це зламана неволею особистість. василь у душі не може   примиритися з тим, що йому, хороброму й відважному козаку,   доводиться прислужувати та догоджати. недарма куліш дав героєві прізвище невольник. та все ж таки рабство у череваня, хай навіть воно було добровільне, доконало василя невольника. чи не хотів пантелеймон куліш показати, що буде з усм нашим народом, нащадками вільних козаків, якщо ми приймемо неволю та змиримося з нею?

народ у «чорній раді» невіддільний від образу самої україни. автор усвідомлює його силу, але й розуміє, у чому полягає слабкість

объяснение:

Ось деякі думки по цій темі! суспільство споживацтва викликає катастрофічні наслідки.люди не мають особистих причин   щось міняти.у нас сьогодні будують переважно супермаркети. зачиняється культурний центр тому, що поруч   є великий торгівельний центр, і цей торгівельний центр пропонує культурні заходи. там виступають зірки єстради, відбуваються концерти. а як же серйозна музика, музичні школи, театральні постанови, мистецькі школи? їх немає. просто є така тенденція, що серйозну культуру витісняє   культура масова.  можливо є мистецтво для всіх. але тільки індивідуаліст може створити найкраще. тепер індивіалісти стають зайвими. суспільство пропагандує масовість.

У(прийменник) дитинстві (іменник ), як ( частка) бігав( дієслово) стежками ( іменник ) між ( прислівник ) напоєних ( форма дієслова (дієприкметник) ) сонцем (іменник) хлібів (іменник ) , заколисаний (форма дієслова ( дієприкметник) ) колосками ( іменник ), жайворонком( іменник ) я( займенник) стать хотів( дієслово) . [у дитинстві] (обставина) , [як бігав стежками між напоєних сонцем хлібів] (обставина) , [заколисаний колосками](означення) , жайворонком (додаток) я(підмет) [стать хотів ( присудок) ]. у дитинстві, як бігав стежками між напоєних сонцем хлібів , заколисаний колосками, жайворонком я стать хотів. ( речення розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленими членами речення, вираженими відокремленою обставиною та відокремленим означенням.)