9у реченні спав він так твердо (1) що не чув навіть (2) коли його знае (3) і прокинувся він (4) аж надвечір (у. самчук) кому треба ставити на місці всіх цифр, окрім а1 б 2 в 3 г4

1. подивився я на хати - нема в мене хати. 2. защебетав соловейко - пішла луна гаєм. 3. зійде сонце - утру сльози, ніхто й не побачить. 4. реве та стогне дніпр широкий, сердитий вітер завива. 5. садок вишневий коло хати, хрущi над вишнями гудуть. 6. кричать сови, спить дiброва, зiроньки сiяють. 7. шелестить пожовкле листя по дiбровi; гуляють хмари; сонце спить; нiде не чуть людськоï мови. 8. не завидуй багатому: багатий не знає нi приязнi, нi любовi… 9. минають дні, минає літо, настала осінь. 10. сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину. 11. дивлюся — аж світає, край неба палає. 12. умовк кобзар, сумуючи: щось руки не грають.

Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. мабуть, в мене ще мак цвів у голові. розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. я одразу  вхопив очами , що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже  поклав очі   на наклейки з автівками, а батьки  були проти   купувати їх. тож я витратив гроші на ці наклейки. та коли прийшов додому, якось мені  неспокійно на душі було. соромно, хоч і грошей було  на одну панюшку . і наклейки зовсім не радували. тоді я пішов до мами та виклав їй  усе як на духу . від сорому моє обличчя  налилося жаром . та мама сказала, що нічого страшного. якщо я зрозумів, що  на чужому нещасті щастя не збудуєш , тож нехай це буде для мене  урок . вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. в мене ніби  камінь звалився з душі .